Гірний Василь Петрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гірний Василь Петрович

ГІ́РНИЙ Василь Петрович (псевд.: Федь Триндик, Панько Щипавка, Федь Твердий; 14. 03. 1902, с. Заліська Воля, нині Перемишл. воєводства, Польща – 05. 07. 1981, м-ко Лемборк побл. Ґданська, Польща) – письменник. Закін. укр. г-зію в Перемишлі (1921). Від 1923 навч. у греко-катол. духов. семінарії. 1925 виїхав до Франції, працював шахтарем у м. Лілль. 1927– 32 навч. у Львів. ун-ті. 1932–39 – співроб. г. «Новий час» та вид-ва І. Тиктора в концерні «Укр. преса» (Львів); друкувався в г. «Неділя», «Народна справа», ж. «Літопис “Червоної калини”», «Зиз», «Комар». Видав зб. сатир.-гуморист. творів: «Що діялось в селі Молодівці» (1933), «Літературні пародії» (1936), «Веселі оповідання», «Світ глядить на Україну» (обидві – 1937), «Про книжку і часопис» (1938). У 1939–42 вчителював на Лемківщині, 1942– 44 – на Любачівщині. У той час написав три повісті, з яких опубл. тільки одну – «Розгублені сили» (Краків, 1943; з життя укр. емігрантів-шахтарів у Франції). Входив до ОУН, редагував підпіл. г. «Лісовик». 1947 під час акції «Вісла» депортов. до Лемборка. Працював книговодом, друкував від 1956 фейлетони в г. «Наше слово». Актив. діяч Укр. сусп.-культур. т-ва.

Літ.: Щерба І. У вінок спогадів про Василя Гірного // НС. 1992. № 20; Грицков’ян Я. Пам’яті Василя Гірного // Укр. альм. Об’єдн. українців у Польщі. Варшава, 1996.

С. Заброварний

Стаття оновлена: 2006