Гірник Микола Андрійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гірник Микола Андрійович

ГІРНИ́К Микола Андрійович (07. 06. 1923, с. Вербовець, нині Катеринопiл. р-ну Черкас. обл. – 08. 12. 1981, Київ) – поет, перекладач. Батько П. Гірника. Учасник 2-ї світ. війни. Закiн. Київ. ун-т (1950), навч. на Вищих лiт. курсах при Лiт. iн-тi у Москві (1954–56). Працював у ред. г. «Київська правда», був зав. вiддiлу поезії ж. «Вiтчизна», заст. ред. г. «Друг читача». Зб. поезiй «Моя Звенигородщина» (1950), «Вiрнiсть» (1952), «Друзi-солдати» (1953; усі – Київ) та iн. присвячено подiям 2-ї свiт. вiйни та повоєн. побуту укр. села. 1959 виступив у ж. «Вiтчизна» з сатир. циклом вiршiв «Короїди», в яких гостро засуджував бюрократизм та деморалiзацiю рад. чиновництва i за якi автора було пiддано погромнiй критицi. У зб. поезiй «Цвiте терен» (1966), «Крiзь вiдстанi» (1969), «Одвiчне, сьогоденне» (1973), «Невтома» (1975; усі – Київ) та iн. – мотиви кохання, дружби, працi; акцентуються народнопiсеннi образи. Перекладав твори рос., бiлорус., литов. та казах. письменникiв 20 ст.

Лiт.: Iванисенко В. Зрiлiсть поета // Вiтчизна. 1959. № 3; Крижанiвський С. Спiвець трудiв i днiв // Гiрник М. Поезiї. К., 1968; Коваленко Л. Слово про Миколу Гiрника // Гiрник М. Назавжди солдат. К., 1983; Загребельний П. Короїди // ЛУ. 1989, 2 лют.

Ю. І. Ковалів

Стаття оновлена: 2006