ГІРНИ́К Павло Микола­йович (30. 04. 1956, Хмельницький) — поет. Син М. Гірника. Член НСПУ (1984–97), АУП (1997). Літ. премії ім. П. Усенка та ім. А. Малишка (1989). Національна премія України імені Т. Шевченка (2009). Закін. Київ. пед. ін­ститут (1977), Вищі літ. курси в Москві (1989). Учителював у школах Він­нич­чини й Хмельнич­чини. Працював гол. ред. г. «Пробудже­н­ня» (1991– 96), очолював Хмельн. обл. організації НРУ (1990–93) і «Просвіти» (1996– 97). Був зав. літ.-драм. частини Хмельн. обл. театру ляльок (1995–99), координатором регіон. від­діл. АУП (від 1996). Автор зб. «Спрага» (К., 1983), «Летіли гуси» (К., 1988), «Се я, причин­ний», «Китайка» (обидві — 1994), «Ви­бране» (1996; усі — Хмельницький), «По війні» (К., 2000), «Брате мій, вовче» (Л., 2001), «Коник на снігу» (К., 2003; Літ. премія ім. П. Тичини, 2004). Творчості поета притаман­ні гранична драматичність почут­тів та емоц. пере­насиченість вірша, увага до асоціат. структури та індивід. пере­осмисле­н­ня традиц., фольклор. засобів образотворе­н­ня, зацікавленість істор. тематикою поруч із пильним вдивля­н­ням у не­прості психол. колізії українця на­прикінці 20 ст.