Гірник Павло Миколайович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гірник Павло Миколайович

ГІРНИ́К Павло Миколайович (30. 04. 1956, Хмельницький) – поет. Син М. Гірника. Чл. НСПУ (1984–97), АУП (1997). Літ. премії ім. П. Усенка та ім. А. Малишка (1989). Нац. премія України ім. Т. Шевченка (2009). Закін. Київ. пед. ін-т (1977), Вищі літ. курси в Москві (1989). Учителював у школах Вінниччини й Хмельниччини. Працював гол. ред. г. «Пробудження» (1991– 96), очолював Хмельн. обл. орг-ції НРУ (1990–93) і «Просвіти» (1996– 97). Був зав. літ.-драм. частини Хмельн. обл. театру ляльок (1995–99), координатором регіон. відділ. АУП (від 1996). Автор зб. «Спрага» (К., 1983), «Летіли гуси» (К., 1988), «Се я, причинний», «Китайка» (обидві – 1994), «Вибране» (1996; усі – Хмельницький), «По війні» (К., 2000), «Брате мій, вовче» (Л., 2001), «Коник на снігу» (К., 2003; Літ. премія ім. П. Тичини, 2004). Творчості поета притаманні гранична драматичність почуттів та емоц. перенасиченість вірша, увага до асоціат. структури та індивід. переосмислення традиц., фольклор. засобів образотворення, зацікавленість істор. тематикою поруч із пильним вдивлянням у непрості психол. колізії українця наприкінці 20 ст.

Літ.: Грищук Б. Солов’ї зграями не літають // Поділ. вісті. 1994, 19 верес.; Його ж. Бо се колір твій... // Проскурів. 1997, 24 трав.

І. М. Римарук

Стаття оновлена: 2016