Красотов Олександр Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Красотов Олександр Олександрович

КРАСО́ТОВ Олександр Олександрович (05. 05. 1936, Одеса – 05. 10. 2007, м. Тяньцзінь, Китай, похов. в Одесі) – композитор, музикознавець, педагог. Засл. діяч мист-в УРСР (1987). Чл. НСКУ (1966). Обл. премія ім. Е. Багрицького (1967). Лауреат всеукр. конкурсів у Києві (1967, 1971, 1983), міжнар. конкурсів у Берліні (1972) та Токіо (1992). Закін. Одес. консерваторію (1959; кл. композиції Т. Сидоренко-Ма­люкової, фортепіано – Б. Чарковського, теорії музики – О. Ко­гана), де відтоді й працював: від 1991 – проф. каф. теорії му­зики та композиції. Від 1999 – викл. Консерваторії у Тяньцзіні. Учні К. працюють в Україні та за кордоном, серед них – І. Голубов, Ю. Гомельська, Л. Самодаєва, Г. Успенський, К. Цепколенко. К. – один із засн. одес. композитор. школи. Музика від­різняється динамічністю, авангард. пошуками з елементами конструктивізму. Більшість творів присвяч. суспільно важливим темам. У творчості постійно звертався до інструм. музики та муз. театру. Театральність мислення К. знайшла відображення і у вокал.-симф. жанрі, і в циклах романсів. У камерно-інструм. творах стиль письма витриманий, опрацьований у всіх деталях. У камерно-вокал. творах К. надавав перевагу яс­­краво вираженій мелодійності, витонченій гармонії. У симф. та вокал.-симф. творчості визначал. є «крупний» план, масштабно та концепційно виражена драматургія.

Пр.: Вариационный цикл – приемы и принципы построения. 1981; Вопро­сы тембровой драматургии при оркестровке для духовых инструментов. 1982; Сочинение песни: Методика и направление работы. 1982 (усі – Одеса).

Тв.: опери – «Кінець казки» (1959, лібрето В. Тимофєєва за оповіданням Дж. Лондона; поставлена 1966), «Піс­ня тайги» (1977, лібрето Р. Розенберг за Ю. Нагібіним; поставлена 1979), «Ми­хайло Воронцов» (1993–94, лібрето Р. Бродавка; поставлена 1994; усі – Одеса); оперета-ревю «Пропала дів­чинка» (1966, лібрето Б. Таїрова і В. Кон­сона; поставлена того ж року у Києві); мюзикли – «П’ятий зайвий» (1974, лібрето О. Каневського), «Зірка кохання та надії» (1991, лібрето Р. Феденьова, Р. Бродавка), рок-мюзикл «Дев’ят­над­цятий» (1977, лібрето О. Вратарьова); вокал.-симф. – ораторія-фреска «Во­­гонь» (1975), ораторія «Вірність» (1983; обидві – сл. Ю. Михайлика), кантата «Дума про Україну» (1996, сл. Р. Бро­давка); для симф. оркестру – 4 симф.: № 1 (1966), Симф.-концерт № 2 для труби з оркестром (1977, присвяч. Т. Докшицеру), для хору, читця, 2-х фортепіано й арфи на вірші О. Су­­лей­менова (1980), для камер. оркестру (1990), симф. етюд для оркестру «Fa­­rewell» (1997), «Yesterhell» (2000), поема «Життя в борг» (1961, за романом Е.-М. Ремарка); для фортепіано з оркестром – 3 концерти (1958, 1973, 1995); для духового оркестру – «Патріотична увертюра», «Ретро-марш», «Час­туш­ки» (усі – 1982); для оркестру нар. інструментів – «Українська рапсодія» (1993); камерно-інструм. – струн. квар­тет «Consequences» (1998); сонати – для скрипки (1957, 1965, 1968), віолон­челі (1960), кларнета (1981); для фортепіано – «Прелюдії та етюди» (1957), Сонатина (1964), Токата (1976); цикли романсів на сл. Т. Шевченка, Р. Берн­са, Ж. Превера, Л. Ашкіназі та ін.; пісні, обробки нар. пісень; музика до вистав, фільмів.

Літ.: Розенберг Р. Олександр Кра­сотов. К., 1984; Александрова Н. Пер­ша в жанрі // Музика. 1984. № 2; Гуди­ма М. Одеський ювіляр // Там само. 1997. № 1; Розенберг Р. Творчий шлях завдовжки у півстоліття // Там само. 2006. № 5.

Р. М. Розенберг

Статтю оновлено: 2014