Гірничий університет Національний - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гірничий університет Національний

ГІРНИ́ЧИЙ УНІВЕРСИТЕ́Т Національний – вищий навчальний заклад, що готує фахівців у галузі гірничої промисловості. Засн. 1912 у м. Катеринослав (нині Дніпропетровськ) як гірн. ін-т на базі Вищого гірн. уч-ща (створ. 1899 за участі та фінанс. підтримки В. Голубєва). Від 1993 – Держ. гірн. академія, від 1997 – Нац. гірн. академія, від 2002 – сучасна назва. Нині є одним з провід. закладів освіти України і здійснює підготовку висококваліфік. фахівців і науковців з усіх сучас. спеціальностей геол.-розв. та гірн.-добув. галузей, паливно-енергет. та мінерал.-сировин. комплексів, машинобудування та систем автоматизації, інформатизації вироб-в. Наук. діяльність вчених Ун-ту зосереджена на енерго- i ресурсозберiгал. та екол. чистих технол. процесах, проблемах охорони довкiлля, зокрема розробленні нових конкурент. матерiалiв, iнструментiв та конструкцiй. У структурі Ун-ту – 9 ф-тів денної форми навчання, Ін-т заочно-дистанц. навчання, Ін-т гуманітар. проблем, екстернатура, аспірантура та докторантура, 51 каф., Міжгалуз. ін-т безперерв. освіти, Центр укр.-польс. співроб-ва, Укр.-іспано-латиноамер. центр, Дніпроп. бізнес-центр, Придніпров. центри енергет. менеджменту та тех. захисту інформації, Укр.-амер. ліцей, Автотранспорт. технікум, Докучаєв. гірн. технікум (Донец. обл.), Марганец. коледж та Павлоград. технікум (обидва – Дніпроп. обл.). Навч. процес забезпечують 130 д-рів і 350 канд. н. В Ун-ті навч. бл. 13-ти тис. студентів та слухачів, аспірантів і докторантів із 44-х спеціальностей за 21-м напрямом. Високий теор. рівень навчання з одночас. ґрунтов. практич. підготовкою забезпечувався від перших років розвитку Ун-ту завдяки наук. кваліфікації професор.-викладац. складу та його зв’язкам з розташ. побл. рудниками, шахтами і металург. з-дами у поєднанні з сучас. наук.-тех. рівнем лаборатор. бази. На поч. 20-го ст. в Ун-ті створ. провідні й широко визнані в світі наук. школи: механіки (О. Динник, В. Маковський), кібернетики (Я. Ґрдина), гірн. справи (О. Терпигорєв, Л. Шев’яков), збагачення корис. копалин (В. Гуськов), маркшейдерії (проф. П. Леонтовський), геології (М. Лебедєв), металургії (М. Павлов, П. Рубін), електрохімії та каталізу (Л. Писаржевський, О. Бродський), електрозварювання (В. Нікітін), гірн. механіки (М. Федоров). На базі лаб., каф. і ф-тів Ун-ту створ. 6 навч. закладів та 9 н.-д. і проект. установ, зокрема Фізичної хімії ім. Л. Писаржевського інститут НАНУ (Київ, 1927), Металургійну академію України національну (1930), Хіміко-технологічний університет український державний (1930; обидва – Дніпропетровськ). Високий наук.-пед. потенціал у поєднанні з розвиненою сучас. наук.-лаборатор. базою та унікал. наук. обладнанням, тісні зв’язки з пром-стю, активна участь у вирішенні актуал. проблем економіки України зумовили подальший розвиток сформов. на поч. 20-го ст. шкіл і напрямків та збагатили їх сучас. змістом. Осн. з них визнані й відомі за межами України: геологія вугіл. басейнів та геол. інтерпретація геофіз. полів (М. Семененко, Б. Чернишов, О. Широков, К. Тяпкін); технологія підзем. видобутку корис. копалин (О. Колоколов, В. Бондаренко); технологія відкритої розробки родовищ корис. копалин (М. Новожилов); технологія збагачення корис. копалин і комплексне використання та валоризація мінерал. сировини (В. Кармазін, П. Пілов); геомеханіка підзем. споруд (О. Максимов, О. Шашенко); вібраційні технології у вироб. процесах і транспорті (В. Потураєв, В. Франчук); комп’ютерні системи автоматизації вироб. процесів (В. Бунько, В. Ткачов); гірн. і металург. електроенергетика (С. Волотковський, Г. Півняк); транспортні технології та системи (О. Співаковський, М. Поляков, О. Ренгевич, М. Біличенко); гірн. аерологія (Ф. Абрамов, В. Бойко, М. Кременчуцький); технологія машинобудування та матеріалознавство (П. Шилов, Р. Дідик); техніка та технологія буріння (Є. Епштейн). Ун-т має 10 навч. корпусiв, 6 гуртожиткiв, буровий полiгон, наук. б-ку, обчислюв. центр, спорт. комплекс, профiлакторiй, базу вiдпочинку, геол.-мiнерал. музей, музей iсторiї ВНЗу, випускає багатотиражну г. «Вiсник» (від 1928). Перший ректор – М. Лебедєв, від 1982 – Г. Півняк.

I. М. Єлiнов, С. М. Довгань

Стаття оновлена: 2006