Гірчак Євген Федорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гірчак Євген Федорович

ГІРЧА́К Євген Федорович (09. 02. 1898, с. Олексіївка побл. м. Юзівка, нині Донецьк – 27. 02. 1938, Москва) – радянський і компартійний діяч. У 1915 вступив до партії більшовиків. Закін. учител. семінарію. Протягом 1918– 20 воював у складі більшов. армії. Після закінчення Ін-ту червоної професури у Москві (1925) направлений у розпорядження КП(б)У. Працював у Харків. окружкомі партії. Обраний чл. ЦК КП(б)У, був ред. його друк. органу ж. «Більшовик України». Брав активну участь у публіч. виступах проти О. Шумського і М. Хвильового, підтримував колиш. «боротьбістів» П. Любченка і А. Хвилю, критикував П. Постишева і М. Скрипника. У 1930–33 – заст. наркома освіти УСРР, водночас від 1930 входив до правління ВУСПП. У цей період виступав проти П. Любченка і А. Хвилі, звинувачуючи їх у «потуранні націоналізму» та «націоналіст. контрреволюції». Від 1933 – ст. н. с. Ін-ту рад. буд-ва і права при Комуніст. академії у Москві. 14 грудня 1934 заарешт., 2 липня 1935 виключений з партії, 1 серпня 1935 за звинуваченням в участі у контррев. терорист. орг-ції, що готувала терорист. акти проти кер-ва комуніст. партії, засудж. до 10 р. позбавлення волі. Під час відбуття покарання як психічно хворий переведений до Моск. обл. тюрем. лікарні. Розстріляний за «контррев. агітацію серед ув’язнених». У 1957 реабіліт. Постановою секретаріату ЦК КПУ 1989 посмертно відновлений у партії.

Пр.: Завдання національно-культурного будівництва. Х., 1929; Хвильовизм. Досвід політичної характеристики. Х., 1930; На два фронта в борьбе против национализма. Москва, 1931; Проти націоналістичної контрабанди і ліберального ставлення до неї. К., 1932.

Ю. І. Шаповал

Стаття оновлена: 2006