Гітлер Адольф
Визначення і загальна характеристика
ГІ́ТЛЕР Адольф (Hitler Adolf, прізвище матері — Schicklgruber; 20. 04. 1889, м. Браунау-ам-Інн, Австро-Угорщина — 29. 04. 1945, Берлін) — диктатор нацистської Німеччини (1933–45). У 16 років кинув шкільне навчання, віддавши перевагу самоосвіті й спробам опанувати професію художника, однак не склав вступних іспитів у Віденську художню академію. Упродовж 5 років, перебиваючись випадковими заробітками, проживав у Відні, де піддався впливу антимарксистської і антисемітської доктрин. Під час 1-ї світової війни був єфрейтором 16-го баварського піхотного полку, двічі поранений. Після закінчення війни та укладення принизливого для Німеччини Версальського мирного договору захопився політикою і очолив створену 1918 Націонал-соціалістичну робітничу партію Німеччини (НСДАП). За спробу організувати в Мюнхені в листопаді 1923 державний переворот («Пивний путч») засуджений до 5 років тюрми, однак через 9 місяців звільнений за амністією. В увʼязненні підготував до видання книгу «Mein Kampf» («Моя боротьба»), у якій обґрунтовував крайні расистські й антикомуністичні погляди, необхідність світового панування Німеччини.
Здобувши перемогу на виборах у райхстаґ у січні 1933, за підтримки промислово-фінансових кіл, Гітлер призначений райхсканцлером. Після приходу до влади запровадив у Німеччині режим відкритої нацистської одноосібної диктатури, зокрема, виступив ініціатором та організатором політичного терору і масових репресій щодо комуністів та соціал-демократів, для ізоляції яких було створено мережу концентраційних таборів; ініціював прийняття Нюрнберзьких законів про громадянство й расу (1935), спрямованих на дискримінацію єврейського населення. Особливу увагу приділяв воєнній програмі, що ставила метою збільшення та модернізацію збройних сил. Скориставшись політикою «умиротворення», якої притримувалися держави Заходу щодо Німеччини, захопив Австрію (1938) і Чехо-Словаччину (1938–39). Уклавши з СРСР пакт про ненапад, 1 вересня 1939 розгорнув наступ на Польщу, що стало початком 2-ї світової війни. 22 червня 1941 розвʼязав війну проти СРСР.
У гітлерівських планах завоювання світового панування особливе місце відводилося колонізації України з її багатими сировинними та продовольчими ресурсами і дешевою робочою силою, при цьому Галичина і Крим повинні були безпосередньо ввійти до складу Німеччини, Бессарабія і Одещина («Трансністрія») — до складу Румунії. Місцеве населення підлягало знищенню або виселенню у Сибір. Реалізувати ці плани завадив опір українського народу і загальний перебіг 2-ї світової війни, у ході якої стратегічна доктрина Гітлера зазнала цілковитого краху. Переконавшись в остаточній поразці Німеччини, покінчив життя самогубством.
Літ.: H. Heiber. Adolf Hitler. Berlin, 1960; S. Haffner. The Meaning of Hitler. Cambridge, 1979; Коваль В. С. «Барбаросса»: истоки и история величайшего преступления империализма. К., 1989; Коваль М. В. Україна: 1939–1945. Маловідомі і непрочитані сторінки історії. К., 1995; I. Kershaw. Hitler: A Biography. New York, 2008; Снайдер Т. Криваві землі: Європа між Гітлером і Сталіним. Laurus, 2011; Хаффнер С. Гітлер. Примітки до біографії. К., 2018; Пеллікані Л. Ленін і Гітлер. Дві іпостасі тоталітаризму. К., 2024.
М. В. Коваль
Додаткові відомості
Рекомендована література
Завантажити статтю
