Гладкий Павло - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гладкий Павло

ГЛАДКИ́Й Павло (15. 12. 1885, с. Олексіївка Бахмут. пов. Катеринослав. губ., нині Амвросіїв. р-ну Донец. обл. – ?) – сходознавець, орієнталіст, громадсько-політичний діяч на Далекому Сході. Закін. Ізюм. реал. уч-ще (1903), згодом – Пензен. художнє уч-ще (Росія). 1906–10 навч. на китай.-маньчжур. відділ. Східного (Орієнтального) ін-ту у м. Владивосток (Росія). Один з організаторів Владивостоц. студент. укр. громади (1907–09). Після закінчення ін-ту – суддя на ст. Хайлар у Маньчжурії (пн.-сх. частина Китаю), одночасно активно займався орієнталістич. дослідженнями, вивчав китай. мист-во. 1914 редагував часопис харбін. Т-ва рос. орієнталістів «Вестник Азии» та займав посаду заст. голови Укр. клубу в м. Харбін (Китай). Навесні 1917 обраний головою Укр. громади на ст. Хайлар. 16 липня 1917 був головою заг. зборів українців Маньчжурії, на якому обрали Маньчжур. укр. окружну раду. 20 грудня 1917 висунутий кандидатом від українців Маньчжурії до Установ. зборів. Голова 1-го Маньчжур. окруж. з’їзду (квітень 1919).

Літ.: Довганюк-Довгань А. К. Маньчжурська Українська Окружна Рада // Далекий Схід. Харбін, 1938. № 11; Світ І. Українсько-японські взаємини 1903–1945: Істор. огляд і спостереження. Нью-Йорк, 1972; Його ж. Українська молодь Далекого Сходу // Визв. шлях. Лондон, 1976. Кн. 2; Попок А. Українські поселення на Далекому Сході: Істор.-соціол. нарис. К., 2001.

В. А. Чорномаз

Стаття оновлена: 2006