Глазирін Володимир Львович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Глазирін Володимир Львович

ГЛАЗИ́РІН Володимир Львович (24. 02. 1940, м. Свердловськ, нині Єкатеринбург, РФ) – архітектор. Нар. арх. України (2009). Канд. арх-ри (1999). Держ. премія РФ (1992). Чл. НСАУ (1965). Орден «За заслуги» 3-го ступ. (2013). Закін. Урал. політех. ін-т (Свердловськ, 1963). Кер. архіт.-конструктор. майстерні (1962–72) і гол. арх. (1985–89) Ін-ту «Челябінськцивілпроект» (РФ); гол. арх. Челябінська (1972–85) та Одеси (1989–2004); в Одес. академії буд-ва і арх-ри: проф. каф. арх-ри та містобудування. Автор дослідж. з питань арх-ри. Серед реалізов. проектів – театри драми у м. Магнітогорськ (1963– 67), Златоуст (1965–68) і Челябінськ (1973–83; Держ. премія РФ, 1991); у Челябінську – житл. р-ни на Пн.-Зх. (1973–83) та на Комсомол. (1974–80) проспектах, Палац піонерів і школярів (1973–77), Палац одружень (1973–78), проект центру міста та пам’ятник акад. І. Курчатову (обидва – 1986); проект фундації Міжнар. академії арх-ри (шт. Флорида, США; 1993, 1-а премія); в Одесі – проект відновлення істор. центру міста (1990, 1-а премія всесоюз. конкурсу), молитов. будинок християн-євангелістів (1992–97), школа реабілітації дітей-інвалідів (1993– 98), церква св. Тетяни та ректорат Одес. юрид. академії (2001– 04); проекти – відновлення Спасо-Преображен. кафедрал. собору (2000), житл. комплексів «Срібні хмари» на вул. Ґенуезька, № 1; у Лузанівці, старообряд. церкви (усі – 2004); співавт. пам’ятників – Й. Дерибасу (1984), О. Пушкіну (1999), Л. Утьосову (2000), дружині моряка, Б. Хмельницькому (обидва – 2002), В. Холодній (2003), «Апельсину, який врятував Одесу» (2004); монументи – заснування міста «Золоте дитя» (1985; співавт. скульптор Е. Неізвєстний), Голокосту (2004; співавт. З. Церетелі).

С. К. Кілессо

Стаття оновлена: 2016