Гласність - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гласність

ГЛА́СНІСТЬ – українська калька специфічно російського терміну, що набув поширення у 1860-х роках під час скасування в Росії кріпосного права та проведення значних судово-адміністративних реформ. Первісно означав спосіб ведення судових справ за участі громадськості, обізнаність зацікавлених громадян із перебігом тої чи ін. справи та можливість висловитися з будь-якого конкрет. приводу. Поступово термін набув ширшого значення, ставши своєрід. замінником більш прийнятого у демократ. державах терміну «свобода слова». На відміну, однак, від демократ. держав, де свобода слова гарантується законом, забезпечується держ. та громад. інституціями і є органіч. елементом відкритого сусп-ва, Г. в авторитар. Рос. імперії була лиш ерзацом свободи слова, примхою ліберал. володарів, нестійкою, минущою і завжди обмеженою. Подібним чином сприймалася Г. і у СРСР після проголошення М. Горбачовим 1986–87 курсу на «перестройку», в якій «Г.» і «демократизація» мали відіграти вирішал. роль. Непевність, частковість і, врешті, недостатність «Г.», дарованої населенню керівниками КПРС та контрольов. комуніст. цензурою, спонукала демократ. сили у СРСР боротися за справжню свободу слова, яка формально була осягнута в 1990. Але й після скасування цензури повноцінна свобода слова ще далека від свого утвердження на пострад. просторі, зокрема в Україні, – через заг. недорозвиненість громадян. сусп-ва, брак відповід. традицій, слабкість інституцій, передусім – справді незалежної і компетент. судової системи тощо. Відтак вимоги «Г.» все ще можна почути в Україні, проте стосуються вони переважно часткових, цілком конкрет. питань і випадків і відбивають не так відсутність свободи слова в Україні, як труднощі її всебіч. утвердження і повноцін. функціонування.

М. Ю. Рябчук

Стаття оновлена: 2006