Глауконіт - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Глауконіт

ГЛАУКОНІ́Т (від грец. γλαυκός – зеленуватий) – мінерал класу силікатів. Синонім – хлорофанерит. (K, Na, Ca)<1(Al, Fe2+, Fe3+, Mg)2 [(OH2)|Al0,35Si3,65O10]. Моноклінно-призматичний. Колір від тьмяно-зеленого до зеленувато-чорного. Блиск матовий. Колір риски тьмяно-зелений. Твердість 2. Щільність 2,2–3 (залежно від вмісту заліза та води). Спайність доскональна в базал. площині, але не завжди проявлена. Форма виділення: землисті маси; грудкуваті, лускуваті черв’якоподібні і брунькоподібні агрегати; округлі зерна. Під плавил. трубкою плавиться в шлакоподібну масу. Розчиняється в соляній кислоті. Найбільш розповсюджений мінерал у мор. відкладах. У сучас. відкладах утворюється в прибереж. зонах на невеликих глибинах в умовах відновлюваного середовища (Япон. море) із попелу вулканів, що вивержують осн. породи. Зустрічається в корі вивітрювання гірських порід і в ґрунтах. Рідше утворюється в результаті зміни осн. порід гідротермал. і холод. розчинами. Супутні мінерали: фосфорити крейд., палеоген. і неоген. порід УЩ та його схилів. Використовують для виготовлення калій. добрив, зеленої фарби, у скляній пром-сті, для пом’якшування води, як мінерал. домішку до комбікорму тварин.

А. Я. Радзивілл

Стаття оновлена: 2006