Глаукофан - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Глаукофан

ГЛАУКОФА́Н (від грец. γλαυκός – зеленуватий та ϕαίνω – здаюся, видаюся) – породоутворюючий мінерал класу силікатів. Група амфіболів. Na2Mg3Al2[(OH,F)|Si4O11]2. Сингонія моноклінна. Колір сіро-голубий, від синювато-фіолетового до синювато-чорного (залежно від вмісту заліза). Блиск скляний, шовковистий. Колір риски від безбарв. до сіро-голубого. Твердість 6. Щільність 3,1–3,4. Форма виділення: кристал., призмат., голчасті, стовбчасті, зернисті і волокнисті агрегати і видовжені зерна. Під плавил. трубкою плавиться в зелене скло, забарвлюючи полум’я в жовтий колір. Утворюється в основному в умовах метаморфізму фації глаукофан. сланців; в альбіт. метасоматитах; у залізистих кварцитах. Супутники: епідот, цоїзит, мусковіт, жадеїт, альмандин. Розповсюджений у породних метаморфіч. комплексах всіх континентів світу. Поклади знаходяться у Казахстані, на о-ві Сахалін (РФ), в Україні (Криворіз. залізоруд. басейн та в ін. частинах УЩ).

А. Я. Радзивілл

Стаття оновлена: 2006