Глеваха

ГЛЕВА́ХА — селище міського типу Васильківського ра­йону Київської області. Знаходиться у пн. частині Васильків. р-ну, за 25 км від обл. центру. Залізнична ст. Має автобусне сполуче­н­ня з райцентром та Києвом. Площа 9,6 км². Насел. 9660 осіб (2001, складає 89,8 % до 1989), пере­важно українці. Назва с-ща походить від слова «ґлей» (темно-жовта глина). Вперше в істор. документах Г. згадується 1471. На 1561 у Г., яка належала С. Гриньковичу, було 69 дворів. Від 1565 — у власності Києво-Михайлів. Золотоверхого монастиря. Через Г. проходив битий шлях, яким пере­сувались великі сили польс. війська та укр. козаків. Під час Визв. війни під проводом Б. Хмельницького село зруйнували поляки, тому насел. змушене було пере­братися на нове місце та утворити ін. поселе­н­ня — Малу Глеваху, або «Малютку» (нині с. Малютянка Васильків. р-ну). Від 1695 попереднє місце почало знову заселятися. На 1766 у Г. мешкало 612 жителів, які за­ймалися хліборобством, ткацтвом, ковальством. Від 1861 до 1912 — волос. центр, якому під­порядковувались села Кожухівка, Будаївка (нині м. Боярка), Віта Поштова, Мархалівка, Крушинка, Бобриця, Данилівка, Дранівка, Звонкова, Липовий Скиток, Забірʼє, Малютянка. Від 1922 — у складі Васильків. р-ну, від 1973 — смт. У с-щі — 2 дитсадки, 1 заг.-осв. школа, філіал Калинів. муз. школи; Нац. наук. центр «Ін­ститут механізації та електрифікації с. господарства» УААН, дослідне с.-г. виробництво Ін­ституту фізіології рослин та генетики НАНУ, Спеціаліз. наук.-інж. центр «Матеріалооб­робка вибухом» Ін­ституту електрозварюва­н­ня ім. Є. Патона НАНУ; Київ. обл. спеціаліз. психо-неврол. мед. обʼ­єдн., Київ. міська психіатр. лікарня № 3, 2 мед. амбулаторії, 3 аптеки. Реліг. громади: УПЦ МП, євангел. християн-баптистів, християн віри євангельської. Побл. с-ща досліджено археол. памʼятку Глеваха. У центрі с-ща роз­таш. брат. могила рад. воїнів, які загинули під час 2-ї світової війни.

В. А. Клименко

Завантажити статтю