Глинін Андрій Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Глинін Андрій Михайлович

ГЛИ́НІН Андрій Михайлович (12. 10. 1925, Ставропольщина, РФ) – громадський діяч, публіцист. Під час 2-ї світ. війни при відступі нім. армії мобіліз. в інтендантські війська, був тяжко поранений. 1946 у м. Форхгайм (Німеччина) виписався зі шпиталю і перейшов у табір переміщ. осіб. Працював у вид-ві «Українські вісті» (м. Новий Ульм, Німеччина, 1950–81): від 1957 – голова видавн. спілки, 1963–73 – гол. ред. тижневика «Українські вісті». 1968 – в укр. ред. радіо «Свобода». Брав участь у підготовці книг І. Багряного «Сад Гетсиманський» (1950), «Антон Біда – герой труда» (1956; обидві – Новий Ульм) та зб. його публіцистики «Так тримати!» (Мюнхен, 1971), сприяв виданню спогадів В. Проходи «Записки непокірливого» (Новий Ульм, 1972, кн. 2), ж. «Рідна церква», «Нове життя». Входив до складу контрол. комісії парафії УАПЦ в Новому Ульмі (1981–84), до церк. суду (від 1994). Один із засн. Союзу укр. інвалідів на еміграції (1947), Об’єдн. демократ. укр. молоді (1950), чл. УРДП (1950). Публікувався в ж. «Нові дні», «Молода Україна», г. «Наш клич» (Буенос-Айрес), «Українське слово» (Париж), «Український Прометей» (Детройт), «Українець в Австралії», «Америка» (Філадельфія), «Новий шлях» (Торонто), бюлетенях «Православне життя» (Бельгія), «Український демократ» (Австралія) та ін.

Літ.: Українська революційно-демократична партія (УРДП–УДРП): Зб. мат. і док. Чикаґо; К., 1997.

О. В. Шугай

Стаття оновлена: 2006