ГЛИ́НКА Костянтин Дмитрович (23. 06(05. 07). 1867, с. Коптєво, нині Смолен. обл., РФ — 02. 11. 1927, Ленін­град, нині С.-Петербург) — ґрунто­знавець. Доктор геолого-мінералогічних наук (1906), професор (1896), академік АН СРСР (1927). Закін. фіз.-мат. факультет С.-Петербур. університету (1889), де й працював. Від 1895 — у Новоолександрій. ін­ституті с. господарства і лісівництва у Польщі (нині Харків. аграр. університет): від 1896 — адʼюнкт-проф., від 1901 — завідувач кафедри ґрунто­знавства. 1906–14 очолював екс­педиції з ви­вче­н­ня ґрунтів низки губерній Росії, зокрема Новгород., Вологод., Смолен., а також Сибіру, Далекого Сх. та Серед. Азії. Від 1913 — засн. і дир. Воронез., від 1922 — директор Ленінгр. с.-г. ін­ститутів, де очолював також кафедри ґрунто­знавства; засн. (1925) і перший дир. Ін­ституту ґрунто­знавства (Ленін­град, нині в Москві). Ви­вчав закономірності гео­графії ґрунтів та їхньої карто­графії, а також процесів ґрунто­утворе­н­ня. Засн. наук. напряму — палео­ґрунто­знавства. За­пропонував класифікацію та першу в світі карту ґрунтів. Автор фундам. під­ручника «Почвоведение» (1-ше вид. — С.-Петербург, 1908; 5-те вид. — Москва; Ленин­град, 1932).