Красюк Петро Харитонович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Красюк Петро Харитонович

КРАСЮ́К Петро Харитонович (01. 01. 1924, с. Трахтемирів, нині Канів. р-ну Черкас. обл. – 08. 01. 2008, с. Висоцьк Дубровиц. р-ну Рівнен. обл.) – поет-гуморист, байкар. Чл. НСПУ (1965). Обл. літ. премії ім. В. Поліщука (1983), ім. М. Годованця (1988), премія 1-го Всеукр. фестивалю гумору (2003). Закін. Переяслав-Хмельн. пед. уч-ще (Київ. обл., 1946), Рів­­нен. пед. ін-т (1958). Учителював у Висоцьку (1946–84). У твор­­чості викривав пережитки минулого в людській свідомості, висміював ледарів, кар’єристів, підлабузників, бюрократів, хабарників, п’яниць тощо, зверта­ючись до засобів фольклору. За­­лишив спогади про П. Тичину, Остапа Вишню, П. Козланюка, П. Усенка, М. Годованця, М. Стель­маха, С. Олійника. Окремі твори К. перекладено рос., білорус., тувин., євр., польс. та болгар. мовами.

Пр.: Байки та гуморески. К., 1957; Яке коріння, таке й насіння. Л., 1963; Премійований Кіт. К., 1964; Виграш програ­­шем. Л., 1966; Поголений Їжак. К., 1969; Сміття і Мітла. Л., 1971; Пасивний Бобер. Л., 1973; Ворона на естраді. К., 1976; Непідкупний Ведмідь. К., 1977; Обереж­­ний Півень. Л., 1983; Хід конем. Л., 1989; Ретельний Терпуг. Р., 1992; Самостійний син. Дубно, 1993; Регламент для Зайця. Р., 1997; З вогню та в полум’я. Р., 1998; Дипломатична розмова. Р., 2001; Двоюрідний чоловік. Р., 2003; Вибрані твори: У 2 т. Р., 2003.

Літ.: Ковінька О. Весела штука – гумор… // ЛУ. 1971, 30 листоп.; Годованець М. Нелегкі дороги гумориста // Дніпро. 1973. № 2; Крижанівський С. Не ювілейне // Вітчизна. 1974. № 1; Сер­­бін Г. Петро Красюк: Літ. портрет. Р., 2001.

Г. П. Сербін

Статтю оновлено: 2014