Глібоцький Лук’ян - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Глібоцький Лук’ян

ГЛIБО́ЦЬКИЙ Лук’ян (?, с. Дубровинці, нині Дібровинці Оратів. р-ну Вінн. обл. – ?) – український громадсько-політичний діяч на Амурщині (РФ). Від 1909 – у м. Благовіщенськ (нині Амур. обл.), де 1911 брав участь в орг-ції Укр. клубу. Від 1912 – у м. Алексєєвськ (нині Свободний Амур. обл.). 1917 був чл. Ради Свободнен. укр. громади, 1918–21 – головою Свободнен. укр. окруж. ради, в травні 1919 – головою 2-ї сесії Укр. Далекосхід. Крайової Ради. 1920 обраний депутатом Установчих, згодом – Нар. зборів Далекосхід. Республіки, де відстоював інтереси укр. населення Далекого Сходу. Брав участь у виробленні розділів Конституції Далекосхід. Республіки (гарантувала права нац. меншин та закону про нац.-культурну автономію). Доклав багато зусиль для орг-ції укр. шкіл. Наприкінці 1922 заарешт. більшовиками. В червні 1923 після голодовки звільнений, подав петицію М. Калініну щодо репресій проти українців на Далекому Сході. В 1920-х рр. повернувся в Україну, жив у Вінниці. Написав спогади про свою діяльність на Далекому Сході, які зберігаються у Центр. держ. архіві вищих органів влади та упр. України.

Літ.: Траф’як М. Український рух на Далекому Сході: Спогади Л. Р. Глібоцького // Золоті ворота. 1993. Вип. 5.

В. А. Чорномаз

Стаття оновлена: 2006