ГЛІ́КІН Марат Аронович (21. 01. 1935, м. Чечерськ Гомел. обл., Білорусь) — фахівець з питань теорії і промислової практики хімічної технології. Батько І. Глікіної. Доктор технічних наук (1985), професор (1986). Заслужений діяч науки і техніки України (1998). Закін. Ленінгр. технол. ін­ститут (1958). Від­тоді працював у Лисичан. філії Держ. ін­ституту азот. промисловості (пізніше — Сіверськодонец. філія; нині Луган. обл.): 1964–66 — за­ступник нач. лаб. стіч. вод і техніки без­пеки; 1966–69 — у ВНДІ техніки без­пеки у хім. промисловості (м. Сіверськодонецьк): нач. лаб. вибухобезпеки технол. процесів; 1969–88 — у Рубіжан. філії Дні­проп. хім.-технол. ін­ституту: від 1982 — проф.; 1988–2002 — у Держ. НДПІ хім. технологій «Хімтехнологія» (м. Сіверськодонецьк): 1988–95 — завідувач від­ділу пром. екології та лаб. екол. каталізу, від 1995 — за­ступник директора з наукової роботи та зав. лаб. роз­робки наук. основ аерозол. каталізу; від 2002 — проф. Сіверськодонец. технол. ін­ституту Сх.-укр. університету. Наукові дослідже­н­ня у галузях каталізу, пром. екології, забезпече­н­ня вибухобезпеки хім. технологій. Започаткував наук. напрям — аерозол. нанокаталіз.