Глікоген

ГЛІКОГЕ́Н (від грец. γλυκύς — солодкий і ...ген) — тварин­ний крохмаль, основний запасний вуглевод організму людини і тварин; полісахарид. Г. від­кладається пере­важно в печінці (15 % від заг. маси), мʼязах (від 2 до 4 %), у малих дозах — у гол. мозку. У не­знач. кількості Г. міститься у дріжджах та в деяких бактеріях і грибах. Г. — білий аморф. порошок, що легко роз­чиняється у воді, утворюючи опалесцівал. роз­чини (золі) і не роз­чиняється в орган. роз­чин­никах (етанол), стійкий до лугів. Роз­чини Г. з йодом забарвлюються від вишнево-червоного і червоно-бурого до червоно-фіолетового (на від­міну від синього у крохмалі). Молекулярна маса Г. — від 1 до 15 × 106, що від­повід­ає 6000– 24 000 залишків глюкози. Г. складається з ліній. ланцюгів a-D-глюкози, зʼ­єд­наних між собою 1,4-глікозид. звʼязками, і великої кількості роз­галужень за допомогою 1,6- або 1,3-глікозид. звʼязків. Середня довжина ділянок ланцюга між точками роз­галуже­н­ня становить десять залишків, тому молекула Г. є щільною і компактною, форма її на­ближена до кулеподібної. У різних видів тварин спо­стерігаються від­мін­ності у структурі Г. Г. в організмі роз­щеплюється внаслідок гідролізу або фосфоролізу. Гідроліт. роз­щепле­н­ня Г. від­бувається під час пере­травлюва­н­ня їжі з утворе­н­ням декс­тринів, мальтози і глюкози (надходить в кров). Під впливом фосфорилази з участю неорган. фосфату від Г. послідовно від­щеплюються молекули глюкозо-1-фосфату, частина яких роз­щеплюється до кінцевих продуктів у процесі гліколізу та броді­н­ня, завдяки чому генерується енергія і утворюються проміжні біо­логічно важливі сполуки. Синтез Г. в основному від­бувається за участі глікогенсинтетази, з викори­ста­н­ням актив. форми УДФ-глюкози. Вміст Г. в тканинах залежить від спів­від­ноше­н­ня активностей фосфорилази і глікогенсинтетази та від надходже­н­ня глюкози з крові. Внаслідок зниже­н­ня рівня цукру у крові під­вищується активність фосфорилази і від­бувається мобілізація Г. з цитоплазми печінки. При під­вищен­ні вмісту глюкози у крові (напр., після при­йому їжі) від­бувається синтез Г. Важливу роль у під­триман­ні по­стій. рівня цукру в крові ві­ді­грає печінка, що пере­творює надлишок глюкози у Г. або мобілізує його при не­стачі цукру в крові. Обмін Г. в печінці регулюється біо­логічно актив. речовинами за участі під­шлунк. залози (гормони — інсулін, глюкагон), наднирників (адреналін), гіпоталамуса та симпатич. нерв. системи.

Літ.: Про­гресс химии углеводов. Москва, 1985; Овчин­ников Ю. А. Биоорганическая химия. Москва, 1987; Кучеренко М. Є. та ін. Біо­хімія. К., 2002.

Р. П. Вино­градова

Завантажити статтю