Глоба Андрій Павлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Глоба Андрій Павлович

ГЛО́БА Андрій Павлович (14(26). 02. 1888, м. Ромни, нині Сум. обл. – 09. 02. 1964, Москва) – поет, драматург, перекладач. Друкується від 1915. Вірші Г. – «Корабли издалека» (Петербург, 1922) та ін. – стилізація під зразки сх. поезії. Драми і трагедії сповнені містич. пригод, істор. екзотики: «День смерти Марата» (1920), «Фамарь» (1923), «Венчание Хьюга» (1924), «Розита» (1926), «Петр-Петр» (1929; усі – Москва) та ін. У стильовому відношенні Г. наближався до акмеїзму. Популярністю користувалася п’єса «Пушкин» (Ленинград; Москва, 1937; 2-а ред. – Москва, 1954) – про остан. етап життя поета; її було інсценізовано у театрах України, зокрема в Київ. рос. драм. театрі ім. Лесі Українки). Драму «Русская дорога» (Москва, 1959) присвятив М. Гоголю. Переклав рос. мовою окремі твори Т. Шевченка («Марина» і «Якби ви знали, паничі»), Л. Глібова, І. Манжури, Я. Головацького, М. Чернявського, М. Стельмаха, Л. Забашти.

Тв.: Сборник пьес. Москва, 1922.

Т. Г. Свербілова

Стаття оновлена: 2006