Глузький Михайло Андрійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Глузький Михайло Андрійович

ГЛУ́ЗЬКИЙ Михайло Андрійович (21. 11. 1918, Київ – 16. 06. 2001, Москва) – актор. Нар. арт. СРСР (1983). Закін. школу кіноактора при кіностудії «Мосфільм» (1940), працював на цій студії (1946–95 – у Театрі-студії кіноактора). 1940–46 – у Центр. театрі рад. армії. 1988–96 – проф., кер. актор. майстерні ВДІКу. Від 1995 – у театрі «Школа сучас. п’єси». Дебютував 1939 роллю Гімназиста у фільмі «Сім’я Оппенгейм» (реж. Г. Рошаль). У 50-х рр. зіграв знакові ролі – негативних персонажів – шпигуна Івашова у пригодницько-фантаст. стрічці «Таємниця двох океанів» (1957, реж. К. Піпінашвілі) та осавула Калмикова у картині за романом М. Шолохова «Тихий Дон» (1957–58, реж. С. Герасимов). У подальшій творчості йому підвласні будь-які – драм., трагедійні і гротескні комедійні – ролі. Створив також яскраві образи в авторському кіно, зокрема грубіяна і мученика Фокича («У вогні броду немає», 1968, реж. Г. Панфилов), сільського добродійника Івана Степановича («Прийшов солдат з фронту», 1972, реж. М. Губенко; Держ. премія РРФСР, 1973), а також потуж., внутрішньо концентрований і акторськи вишуканий, позбавлений зовн. ознак рад. професорства, образ академіка Сретенського («Монолог», 1973, реж. І. Авербах). Зіграв чимало епізодичних, лаконічно виразних ролей.

Ролі: полковник Дей («На війні як на війні», 1969, реж. В. Трегубович), Мандрівник («Місія в Кабулі», реж. Л. Квініхідзе), Штабс-капітан («Біг», реж. О. Алов, В. Наумов; обидва – 1971), Букін («Птахи над містом», 1974, реж. С. Никоненко), Гузей («Полум’я», реж. В. Четвериков; Срібна медаль ім. О. Довженка), Шатунов («Премія», реж. С. Мікаелян; обидва – 1975), аббат Перар («Червоне і чорне», реж. С. Герасимов), блазень Балакірев («Оповідь про те, як цар Петро арапа одружив», реж. О. Мітта), Прибитков («Остання жертва», реж. П. Тодоровський; усі – 1976), Варламов («Степ», 1977, реж. С. Бондарчук), Пантелєєв («Зупинився потяг», 1982, реж. В. Абдрашитов), генерал Макартур («Десять негренят», 1987, реж. С. Говорухін, Одес. кіностудія худож. фільмів), Старий («Чоловік для молодої жінки», 1996, реж. М. Ібрагімбеков; премія «Ніка» за роль другого плану, 1997), Знахар («Митар», 1997, реж. О. Фомін).

Літ.: Демин В. Михаил Глузкий. Москва, 1989.

В. М. Войтенко

Стаття оновлена: 2006