Глухих Олександр Гаврилович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Глухих Олександр Гаврилович

ГЛУХИ́Х Олександр Гаврилович (16. 01. 1932, с. Великий Кияїк, Удмуртія, РФ) – живописець і графік. Чл. НСХУ (1972). Закін. Харків. худож.-пром. ін-т (1965; викл. С. Бесєдін, Л. Чернов, М. Шапошников), Ін-т живопису, скульптури та арх-ри в Ленінграді (нині С.-Петербург, 1967; викл. В. Орєшников, Б. Угаров). Працював у Харкові 1967–91 викл. каф. живопису та малюнку у худож. ін-ті, викл. худож. уч-ща. На твор. роботі. Учасник всеукр. і зарубіж. мист. виставок від 1972. Персон. – у Харкові (1968–70, 1976– 81), м. Мерефа (Харків. обл., 1988), Москві (1995), м. Чугуїв (Харків. обл., 2003), Києві (2003). Майстер пейзажів, портретів, істор. картин. Для твор. манери Г. характерне ретельне пророблення усіх компонентів. Малюнок, колір, ритм композиції підпорядковані психол. та емоц. змісту полотна. Роботи зберігаються у музеях України та РФ.

Тв.: «Вулиця в Седневі» (1972), «Седнівська осінь» (1979), «Буровики Уренгою» (1980), «Свічка. Тундра», «Тундра восени« (обидва – 1981), «Дорога на Пісочин» (1998).

Літ.: Чернова М. Життєрадісні фарби // Соц. Харківщина. 1973, 24 жовт.; Бровко Т. Репортаж з Уренгоя // Веч. Харків. 1980, 10 верес.; Олександр Глухих. Живопис. Графіка: Каталог. К., 2003.

О. В. Безкоровайна

Стаття оновлена: 2006