Глухівський Кароль - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Глухівський Кароль

ГЛУ́ХІВСЬКИЙ Кароль (1831, м. Городенка, нині Івано-Фр. обл. – 04. 12. 1900, м. Коломия, нині Івано-Фр. обл.) – живописець і скульптор. Навч. у Краків. школі красних мист-в (1848–49), Віден. політехніці (1850–54). Працював як інж. у Львові (1857–63, 1868– 76). За участь у антирос. повстанні 1863 висланий у Сибір (Росія). Від 1876 – у Коломиї. Дир. нафт. т-ва. У 1880-х рр. викладав у Гончар. школі. 1884 брав участь у худож. виставці в міському казино. Автор рисунків на теми життя сибір. засланців та в’язнів (1863–64; усі – у Люблін. музеї, Польща), портретів (К. Машковського та М. Машковської, обидва – бл. 1870; Ю. Шкрумеляка, 1884; у Коломий. музеї нар. мист-ва Гуцульщини та Покуття; Г. Машковської, бл. 1880, Львів. галерея мист-в; «Гуцульська дівчина», Івано-Фр. ХМ; «Селянин», «Жіночий портрет», кін. 19 ст.), скульптур. медальйона з портретом художника О. Бахматюка (теракота, 1884, Львів. галерея мист-в).

М. В. Савчук

Стаття оновлена: 2006