ГЛУШАНИ́ЦЯ Павло (справж. — Гоминюк Павло Тодосьович; 03. 09. 1916, с. Новоселиця Сквир. пов. Київ. губ., нині Попільнян. р-ну Житомир. обл.) — публіцист. З сімʼї роз­куркулених. Учасник 2-ї світової війни, був у штраф. баталь­йоні, втік, у січні 1945 пере­йшов в амер. зону окупації, пере­бував у таборі для пере­міщ. осіб. 1948 ви­їхав до Канади, працював на лісорозробках. Заснував часописи «Український Прометей» (м. Детройт, шт. Мічиґан, США, 1951), «Наш вік». Ініціював вид. книги свідчень про комуніст. терор і голодомор 1932–33 в Україні «The Black Deeds of the Kremlin: A White book» («Біла книга про чорні справи Кремля», у 2-х т., Торонто, Детройт, 1953– 55); спогадів «Роз­ки­дані долею» (ви­дана в Україні 1990, остан­нє вид. — «Війна без по­стрілів», К., 2003 — на його ж кошти 1994 створ. однойм. фільм), «Я ніс тяжкий хрест терни­стою дорогою на українську голгофу» (К., 2005). Спонсорував вид. англ. пере­кладу кн. «Українська інтелігенція на Соловках» С. Під­гайного. Створив фонд у Торонто на під­тримку україно­знавства.