Глушаниця Павло - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Глушаниця Павло

ГЛУШАНИ́ЦЯ Павло (справж. – Гоминюк Павло Тодосьович; 03. 09. 1916, с. Новоселиця Сквир. пов. Київ. губ., нині Попільнян. р-ну Житомир. обл.) – публіцист. З сім’ї розкуркулених. Учасник 2-ї світ. війни, був у штраф. батальйоні, втік, у січні 1945 перейшов в амер. зону окупації, перебував у таборі для переміщ. осіб. 1948 виїхав до Канади, працював на лісорозробках. Заснував часописи «Український Прометей» (м. Детройт, шт. Мічиґан, США, 1951), «Наш вік». Ініціював вид. книги свідчень про комуніст. терор і голодомор 1932–33 в Україні «The Black Deeds of the Kremlin: A White book» («Біла книга про чорні справи Кремля», у 2-х т., Торонто, Детройт, 1953– 55); спогадів «Розкидані долею» (видана в Україні 1990, останнє вид. – «Війна без пострілів», К., 2003 – на його ж кошти 1994 створ. однойм. фільм), «Я ніс тяжкий хрест тернистою дорогою на українську голгофу» (К., 2005). Спонсорував вид. англ. перекладу кн. «Українська інтелігенція на Соловках» С. Підгайного. Створив фонд у Торонто на підтримку українознавства.

Літ.: Слабошпицький М. Його особиста війна (Павло Глушаниця) // Не загублена укр. людина (55 портретів з укр. діаспори). К., 2004.

О. В. Шугай, М. Ю. Костриця

Стаття оновлена: 2016