Глушич Микола Йосипович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Глушич Микола Йосипович

ГЛУ́ШИЧ Микола Йосипович (13. 11. 1936, с. Крохмальці Решетилів. р-ну, нині Полтав. обл.) – дизайнер і живописець. Чоловік Галини, батько Олега Глушичів. Чл. НСХУ (1976). Закін. Миргород. керам. технікум (Полтав. обл., 1959), Центр. експерим. студію СХ СРСР (Москва, 1975; викл. В. Глазичев, М. Коннік, Є. Розенблюм). Працював на ВДНГ Узбекистану (Ташкент, 1965–66), на Харків. худож.-вироб. комбінаті (1967–94); одночасно – гол. художником Харкова (1977– 79). Голова правління Харків. обл. Худож. фонду України (1989– 93). Засн. і кер. (1976–91) секції худож. проектування при Харків. орг-ції СХУ. Від 1994 – на твор. роботі. Учасник респ., всесоюз. і міжнар. мист. виставок від 1965. Персон. – у Харкові (1995–97, 2001). Осн. роботи – у галузі образно-проект. вирішення середовища. Розробив художні концепції міст Коломна, Тинда – в Росії, Улан-Батора (Монголія), пл. В. Маяковського у Москві.

Тв.: експозиції музеїв – «Електротранспорту» (1976), М. Островського (1981), «Авіації і космонавтики» (Полтава, 1996), Музей зв’язку компанії «Укртелеком» (2003; усі – в Харкові, співавт.); живопис – «Сорока», «Січень», «Мадонна» (усі – 1990), «Поклик» (1991), «Серпень», «Оберіг» (обидва – 1993), «Жива вода», «В люди» (обидва – 1995), «Господар», «Крик журавлів», «Пам’ять» (усі – 1996), «Земля» (1997), «Модель» (2000), триптих «Свято на Івана Купала», «Моє дитинство» (обидва – 2001), «Ранок» (2002), «Музика» (2003), «Музика архітектури» (2004).

Літ.: Серебрякова Є. Виставка, інтер’єр… і фантазія // Веч. Харків. 1979, 19 верес.; Романовський В. Є. Часові простори творчих пошуків митців Глушичів // Харків. істор. альм. 2004; Мій рідний Харків: Альбом. Х., 2004.

В. А. Полянецький

Стаття оновлена: 2006