Глушко Юрій

ГЛУШКО́ Юрій (псевд. — Мова; 04(16). 04. 1882, містечко Нова Басань Козелец. пов. Черніг. губ., нині село Бобровиц. р-ну Черніг. обл. — осінь 1942, Київ) — громадсько-політичний діяч, один з організаторів українського національно-культурного і громадського життя на Зеленому Клині. Закін. Київ. тех. залізничне училище (1899). У 1901–03 працював машиністом у «Доброфлоті», що здійснював морські перевезення з Одеси до м. Владивосток (Росія), 1904–07 — на Китай.-Сх. залізниці в Маньчжурії. Від 1907 — у Владивостоці, де працював креслярем, техніком та водночас — режисером аматор. укр. вистав, які влаштовували Владивостоц. студент. укр. громада та Укр. гурток. У 1916–17 — технік на Кавказ. фронті. Від березня 1918 — голова Владивостоц. укр. товариства «Просвіта» та Владивостоц. укр. окруж. ради. Був у квітні 1918 головою 3-го Укр. далекосхід. з’їзду, ініціатором скликання у жовтні 1918 4-го Укр. далекосхід. з’їзду, на якому обраний головою Укр. Далекосхід. Секретаріату. За активну укр. діяльність 1919 заарешт. колчаків. владою, у листопаді 1922 — більшовицькою. Один з гол. обвинувачених на Читин. процесі 1924, на якому засудж. на 5 р. позбавлення волі за антирад. діяльність. Після відбуття покарання працював техніком на Забайкаллі, у Таджикистані. 1930 повернувся в Україну, жив у Києві, де працював інженером у різних буд. організаціях. 1941–42 входив до складу Укр. нац. ради.

Завантажити статтю