Глядківський Павло Семенович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Глядківський Павло Семенович

ГЛЯДКІ́ВСЬКИЙ Павло Семенович (28. 02. 1896, с. Михайлівка, нині Олександр. р-ну Кіровогр. обл. – листопад 1979, Київ) – історик, етнограф. Учень М. Грушевського. Канд. істор. н. (1930). Дійс. чл. Істор. секції ВУАН (1930). Закін. Одес. г-зію (1916). Вчителював на Одещині (1916–20). Навч. у Київ. ІНО (1920–23). Від 1924 – у ВУАН: співроб. Культурно-істор. комісії, водночас у 1928–30 – асп., 1930 – н. с. Н.-д. каф. історії України, 1924–30 – коректор, секр. ред. ж. «Україна». Після звільнення з ВУАН у серпні 1933 відійшов від наук. роботи. Відтоді працював економістом на буд-ві з-ду в м. Ертиль (Воронез. обл., РФ); від 1935 – на пед. роботі у Києві. Під час нім. окупації працював у вид-ві «Школа». У жовтні 1943 вивезений до Німеччини, влітку 1945 повернувся в Україну. Протягом 1945– 48 вчителював у м. Первомайськ Одес. (нині Микол.) обл. 1949 заарешт., засудж. до 10 р. позбавлення волі. 1954 звільнений, повернувся до Первомайська, де працював бухгалтером. Автор дослідж. сюжету легенди про «вдячного мерця» в укр. нар. творчості (не опубл.), низки рецензій у ж. «Первісне громадянство та його пережитки на Україні» (1926–29). Рукописи Г. зберігаються в Ін-ті рукопису НБУВ. Реабіліт. у 1989.

Літ.: Юркова О. Київська історична школа М. С. Грушевського: Долі науковців // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД– КГБ. 1998. № 1/2; Її ж. Діяльність Науково-дослідної кафедри історії України М. С. Грушевського (1924–1930 рр.). К., 1999.

О. В. Юркова

Стаття оновлена: 2006