ГЛЯЦІОЛО́ГІЯ (від лат. glacies — лід і ...логія) — наука, що ви­вчає всі форми криги і снігового покриву на суходолі, льодового покриву водойм, під­земних утворень льоду, а також фізичні властивості, діяльність і вплив на роз­виток земної поверх­ні і клімат Землі. Г. як науку про льодовики започаткував швейцар. натураліст О. Сос­сюр, який досліджував гірські льодовики Альп (1779–96). У 20 ст. роз­почався 2-й етап роз­витку Г., що характеризувався широкими дослідже­н­нями поляр. зледені­н­ня (Д. Глен, К. Войтковський та ін.). По­глибленому ви­вчен­ню усіх форм криги сприяла ко­ординація гляціолог. дослідж. під час проведе­н­ня Першого (1882–83) і Другого (1932– 33) Між­нар. поляр. років, а також Між­нар. геофіз. року (1957–58). Нині обʼєм льоду на поверх­ні Землі становить бл. 24 × 106 км3, заг. пл. льодовиків з урахува­н­ням антарктич. криги (90 % площі льодовиків Землі) дорівнює 16 × 106 км2, площа морської криги — 26 × 106 км2. Осн. спо­стереже­н­ня і накопиче­н­ня банку даних з Г. проводять антарктичні станції багатьох країн світу, зокрема укр. ст. «Академік Вернадський», рос. — «Мирный» і «Молодежная» та ін. В Арктиці роз­таш. понад 200 поляр. станцій. Ви­вче­н­ня материк. льодовиків має не лише величезне теор., але й практ. значе­н­ня: до­зволяє більш раціонально використовувати водні ресурси рік, що живляться талою водою гірських льодовиків; попереджувати ката­строфи (селі, обвали, повені); проводити облік територій, що звільняються від льодовиків.