Гнатевич Богдан
Визначення і загальна характеристика
ГНАТЕ́ВИЧ Богдан (04. 03. 1892, с. Кольбушова, Зх. Галичина, нині Польща — 28. 03. 1968, Братислава) — військовий діяч, історик. Сотник УСС. Закін. Станіслав. гімназію (нині Івано-Франківськ, 1912), навч. на філос. факультеті Львів. університету. Від 1913 — чл. товариства «Січові Стрільці». Як комендант чети УСС брав участь у боях з рос. військами на г. Маківка побл. с. Славське (нині смт Сколів. р-ну Львів. обл.), побл. с. Семиківці (нині Теребовлян. р-ну Терноп. обл.); відзначився у бою на г. Лисоня побл. м. Бережани (нині Терноп. обл.). Один із організаторів Першолистопадового повстання 1918 у Львові. У 1918–19 — нач. вишколу Січових Стрільців у м. Біла Церква (нині Київ. обл.), нач. оператив. відділу 1-го Корпусу УГА; у 20–30-х рр. — учасник підпіл. руху УВО і ОУН, зокрема у 1930–31 — Крайовий командант УВО на зх.-укр. землях. На процесі С. Бандери 1936 засудж. до 4 р. ув’язнення. Під час 2-ї світової війни емігрував. Автор низки статей і розвідок з історії УСС, ред. і співавтор «Історії українського війська» (Л., 1936; Вінніпеґ, 1953).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
