Кременецький Свято-Богоявленський жін. монастир УПЦ МП - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кременецький Свято-Богоявленський жін. монастир УПЦ МП

КРЕМЕНЕ́ЦЬКИЙ СВЯ́ТО-БОГОЯ́ВЛЕНСЬКИЙ ЖІНО́ЧИЙ МОНАСТИ́Р УПЦ МП Засн. 1633 у м. Кременець (нині Терноп. обл.) хорунжим Д. Ма­­линським та чашником Л. Древинським як православ. чол. монастир. При ньому діяло Богоявлен. братство зі школою, шпиталем та друкарнею, у якій видано анонім. «Грамматіки или Писменница языка словенскаго…», «Синод… в церкви кафедральной Луцкой отправо­ва­ный», «О мистиріях или тайнах посполитости» С. Косова. 1701 мона­стир за сприяння кременец. старости Я. Вишневецького передано ЧСВВ. 1807 тут розмістили Волин. г-зію, а ченців перевели до Кременец. реформат. монастиря. 1839 обитель закри­то, 1865 відновлено. Спочатку монастир перебував у підпоряд­куванні Загаєцького святого Іоанна Милостивого чоловічого монастиря УПЦ МП, від 1873 – Дерманського Свято-Троїцького жіночого монастиря УПЦ МП, від 1906 – самостійний. Тут містилися резиденції вікар. єпископа Волин. єпархії (1875–1922, 1924–34), якого титулували Острозьким, а від 1902 – Кременецьким; прав­лячого Волин. і Кременец. архієпископа (1922–23, 1934–41), глави Укр. Автоном. Православ. Церкви (1941–43). На поч. 20 ст. в монастирі діяли Богоявлен. церква (зведена 1760), Свято-Микол. храм (влаш­тов. 1841 на 1-му поверсі гол. монастир. корпусу), над яким у 1880–1912 діяли церква на честь ікони Матері Божої «Скор­ботна», а також храм на честь Івана Хрестителя, влаштов. 1910 у монастир. дзвіниці. Станом на 1937 в обителі проживало 13 мо­нахів, діяли єпархіал. свічк. з-д, школа псаломщиків з інтернатом, притулок для жінок. На монастир. кладовищі 1943 поховано архієпископа Олексія (Гро­мад­сько­го). 1953 обитель реорганізовано у жіночу, сюди пе­реведено черниць зі Свято-Микол. мона­стиря у с. Обич (Шумс. р-н Терноп. обл.). 1959 обитель закрито (жило 65 сестер). Богоявлен. храм перетворено на спортзал, у житл. корпусі розмі­щено лікарню, дзвіницю спалено. 1990 із благословіння архієпископа Тернопільського і Кременецького Лазаря (Швеця) мо­настир від­новлено. З Корецького Свято-Троїцького ставропігійного мона­­стиря УПЦ МП сюди прибуло 4 сестри на чолі з ігуменею Херувимою (Бенещук). Наступ. року обителі повернено частину приміщень, перенесено чудотворну ікону Божої Матері «Скор­ботна», що зберігалася у Почаївській Свято-Успенській лаврі УПЦ МП (Кре­менец. р-н). Святинями мона­стиря також є ікони св. вели­комучеників Пантелеймона та Вар­вари з частками мощей. Нині тут перебуває понад 80 сестер. Настоятелька від 1996 – Маріоніла (Панасюк).

Літ.: Зверинский В. В. Материал для историко-топографического исследо­вания о православных монастырях в Российской империи. Вып. 1. С.-Пе­тербург, 1890; Теодорович Н. И. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Почаев, 1893. Т. 3; Денисов Л. И. Пра­вославные монастыри Российской им­­перии. Москва, 1908; Горін С. Монастирі Луцько-Острозької єпархії: пожертви, поховання, книгодрук // ПУ. 2013. № 4.

Г. І. Чернихівський

Стаття оновлена: 2014