Гнатики - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гнатики

ГНА́ТИКИ – рід гончарів. Народилися і померли у м-ку Попівка, нині село Миргород. р-ну Полтав. обл. Юхим (1857 – 1927 чи 1928, х. Травневий, нині Миргород. р-ну Полтав. обл.). Сини Онисько (1870-і рр. – 1943) і Корній (1888 чи 1889 – 07. 11. 1941) виготовляли типовий для місц. осередку посуд – традиц. череп’яний, «синій» (задимлений або окурений) і полив’яний. На влас. цегельні брати виготовляли цеглу з тавром «Г»; менший займався також бондарством, робив ужитк. посуд. Його вироби зберігаються у Музеї нар. арх-ри та побуту України (Київ). З роду Г.: Григорій Іванович (1871 – липень 1921). Його сини Григорій (? – кін. 1930-х рр.), Ягор (1907 – 21. 10. 1943, с. Студенівка Канів. р-ну, нині Черкас. обл., загинув на фронті), Микита (1912 – 1936) і дочка Явдоха (07. 03. 1921 – 10. 01. 2000). Ремеслу діти вчилися у батька, а Явдоха – у брата Ягора. Усі одержали початк. освіту, займалися гончарюванням, виробляючи посуд червоного (череп’яний) і синього кольорів, вивозили на продаж до містечок Оболонь, Семенівка. Явдоха 1942– 44 як остарбайтер перебувала у Німеччині, у повоєнні роки працювала в колгоспі. Виготовляла горщики, глечики, миски, тикви, макітри, вазони, оздоблювала орнаментикою. У Ягора Григоровича навч. гончарювати його родичі – Павло Степанович та Михайло Павлович (1918 – обидва загинули у 1940-х рр.); виробляли ужитк. і святк. посуд, вивозили продавати на базари. З роду Г.: Трохим Іванович (1888 – 25. 03. 1953) – учасник 1-ї світ. війни, виробляв «синій» посуд, полив’яні димарі для хат. У його брата Бориса Івановича (? – ?) були сини Іван, Степан, Борис, які також гончарювали.

В. М. Ханко

Стаття оновлена: 2006