Гнатишак Микола Леонтійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гнатишак Микола Леонтійович

ГНАТИША́К Микола Леонтійович (05. 12. 1902, м. Перемишль, нині Польща – 08. 11. 1940, м. Лібштадт, Німеччина) – літературознавець. Закін. Праз. ун-т (1927, д-р славістики). Працював в Укр. наук. ін-ті в Берліні (1927–30). Від 1931 – на редактор.-видавн. та пед. роботі у Львові, редагував ж. «Мета» (1934–39), співпрацював у ж. «Дзвони», «Рідна мова», «Наша культура». Від 1939 – на еміграції в Чехословаччині. 1940 викладав укр. мову у Віден. ун-ті. Досліджував укр. літ-ру кін. 19 – поч. 20 ст. У незакінченій «Історії української літератури» (кн. 1, Прага, 1941; Стемфорд, 1964; Мюнхен, 1994) Г. запропонував свою періодизацію історії літ-ри за стилями – староукр., візант., пізньовізант. переходовий, укр. ренесанс, козац. бароко, псевдокласика, бідермаєр, романтика, реалізм, модерн; звернув увагу на структурал. зв’язок літ. твору зі словом, літ. формалізм та ідейно-етич. естетизм, конкретизов. у сенсі укр. націоналізму й християн. етики.

Пр.: Нова українська лірика в Галичині. 1934; Українська романтична балада. 1936.

Літ.: Горбач О. Чотири нариси української літератури й критики // Нариси історії укр. літ-ри й критики Миколи Гнатишака. Мюнхен, 1994.

О. В. Мишанич

Стаття оновлена: 2006