Кременецькі гори - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кременецькі гори

КРЕМЕНЕ́ЦЬКІ ГО́РИ, Кременецький кряж – північно-східна частина Гологоро-Кременецького кряжа Подільської височини. Знаходиться у межах Терноп. обл., між долинами річок Іква та Вілія (обидві – бас. Прип’яті). Довж. 65 км, шир. 12–20 км, відносні вис. ся­­гають бл. 200 м, абсолютні макс. – 408 м. У рельєфі виражені плос­ковершин. пасмами, плато й ос­­танцями. Схили асиметричні: пн. – крутий, подекуди урвистий, глибоко розчленов. балками та ярами; підноситься над прилеглою рівниною Малого По­­лісся на 120–150 м, на Пд. поступово знижується. Окремі гори-останці – Замкова (Бона; вис. бл. 396 м), Стіжок (386 м), Маслятин (398 м), Божа (366 м) – типові ерозійні утворення, що майже повністю позбавлені ознак рівнинно-пластового рельєфу. Є численні понори, карст. колодязі, ніші, карнизи, печери завдовжки десятки і сотні метрів, утвор. внаслідок значного розвитку карст.-суфозій. явищ у сармат. піскуватих оолітових вапняках на вершинах гір. Нижня і середня частина схилів вкриті лісами штуч. походження. Лісистість становить бл. 20 %.

К. г. – структурно-денудац. височина, де поверхня верх.-тор­тон. і нижньосармат. пісковиків займає найвищі відносні висоти. Порівняно з сусід. ділянками спостерігається підняття кристаліч. фундаменту та вихід на поверхню крейди. На розмитій поверхні кристаліч. порід (переважно гранітів та гранодіоритів), які належать до архею–серед. протерозою, залягає кіль­касотметрова товща слабометаморфізов. осадів венд. комплексу верх. протерозою. Зверху венд. відклади перекриті потуж. товщами нижньо- і середньопалеозой. порід, які в межах К. г. на поверхню не виходять. Палеозой. відклади вкриті верх.-крейдяними третин. і четвертин. утвореннями. Мезозой у межах К. г. представлений верх.-крей­дяними відкладами сеноман., турон., коньяк. ярусів. Найпоширеніші з них – відклади сеноман. і турон. ярусів – характеризуються різноманіт. літол. складом: глауконітові піски та пісковики, вапняки, мергелі. Ту­­рон. відклади представлені крей­дою і крейдоподіб. вапняками; є горизонти чорного і сірого кременю; трапляються численні скам’янілі рештки мор. організмів (іноцерами, брахіоподи, мор. їжаки, спордилюси та ін.). Міоцен. відклади представлені потуж. товщею порід різного лі­­тол. складу: знизу – дрібнозернисті буруваті, сірі і білі кварцові піски, зверху – сильнокарбонатні ясно-сірі пісковики та оолі­тові вапняки. У нижніх шарах міоцену трапляються поклади бурого вугілля та скупчення бурих залізняків (г. Замкова, Куличівка, Підлісці та ін.). Наймолодші утворення, що вкривають вершини і пологі схили К. г., – жовті четвертинні лесоподібні суглинки і леси (товщиною до 10–15 м). У четвертин. відкладах, що заповнюють ніші, печери і тріщини, виявлені сліди плейстоцен. та голоцен. хребет. тварин (печерний ведмідь, олені, песець, різні дрібні птахи і ссавці, земноводні). Характер третин. відкладів (знизу – пухкі сипкі піски, зверху – шар пісковиків і масив. оолітових вапняків до 8–9 м) відіграє значну роль у формуванні сучас. рельєфу поверхні К. г. Мінерал.-сировинні ресурси гір мають важливе місц. значення (є сировиною для розвитку пром-сті буд. матеріалів). Умови заляган­ня поширеної в регіоні крейди сприятливі для її видобування (пром. розробка побл. Кременця). Є родовища кварц. піс­ку, зеленого кварцово-глауконіт. піску, бентоніт. глин. Видобуток мінерал. сировини несе найбільшу загрозу унікал. ланд­шафтам К. г. З палив. ресурсів є невеликі поклади бурого вугілля і торфу (не використовуються). К. г. входять до складу нац. природ. парку «Кременець­кі гори» та Кременец. ліс. госп-ва.

М. О. Штогрин

Стаття оновлена: 2014