ГНАТЮ́К Володимир Якович (08(20). 06. 1893, Житомир — після 1933) — літературо­знавець, архівіст, крає­знавець. Закін. Петрогр. істор.-філол. ін­ститут (1916). Протягом 1917–19 викладав класичні мови у 1-й чол. та Маріїн. жін. г-зіях Житомира. Від 1918 — актив. чл. житомир. «Просвіти»; уві­йшов до її кер. складу та ред. комісії зі створе­н­ня рос.-укр. словника. У 1920–21 — голова шкіл. ради 56-ї труд. школи Житомира, організатор і вчитель Андрушів. пед. труд. і Андрушів. професій. шкіл Житомир. пов.; 1922 — зав. організац.-ін­структор. від­ділу Волин. губнаросвіти; 1922–27 — лектор Житомир. євр. пед. технікуму; водночас від 1925 — науковий спів­робітник Н.-д. каф. мово­знавства при ВУАН; від 1926 — вчений-архівіст Волин. окруж. архів. упр., де з його ініціативи 1930 створ. істор.-археогр. кабінет, при якому діяла Комісія по збиран­ню матеріалів до біогр. словника діячів Волині 19–20 ст.; 1926–28 — науковий спів­робітник та чл. бюро н.-д. каф. ви­вче­н­ня землеустрою при Волин. землеустрій. технікумі; від 1928 — проф. Житомир. ін­ституту соц. вихова­н­ня, кор. і спів­роб. комісії словʼян. літ-р НДІ Т. Шевченка у Харкові; 1931–33 — проф. історії літ-ри, завідувач кафедри Криворіз. ін­ституту професій. освіти (Дні­проп. обл.); від 1933 — проф. Київ. пед. ін­ституту та Польс. пед. ін­ституту в Києві. Досліджував польс.-укр. літ. взаємини доби романтизму. Літературо­знавчі студії друкував у «Зап. істор.-філол. від­ділу ВУАН», «Етногр. віснику ВУАН», ж. «Червоний шлях». Автор моно­графії «Тимко Падура: Крит.-біогр. та істор.-літ. нарис». Делегат 1-го Всеукр. зʼ­їзду наук. робітників від Волині (1925). У серпні 1933 звільнений з роботи за звинуваче­н­ням в укр. буржуаз. націоналізмі. Подальша доля неві­дома.