Гнатюк Дмитро Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гнатюк Дмитро Михайлович

ГНАТЮ́К Дмитро Михайлович (28. 03. 1925, c. Мамаївці, нині Кіцман. р-ну Чернів. обл. – 29. 04. 2016, Київ) – співак (баритон), режисер, педагог. Чоловік Г. Гнатюк. Проф. (1987). Акад. АМУ (1996), Академії творчості Росії (Москва, 1992). Нар. арт. СРСР (1960), України (1999). Герой Соц. Праці (1985). Герой України (2005). Держ. премія України ім. Т. Шевченка (1973), Держ. премія СРСР (1977), премія ім. З. Паліашвілі Груз. РСР (1972). Почесна відзнака Президента України (1995). Золота медаль АМУ (2003). Орден князя Ярослава Мудрого 5-го (2000), 4-го (2009) та 3-го (2015) ступ. Мав низку нагород і відзнак СРСР, респ. СРСР, громад. і реліг. орг-цій. Нар. депутат ВР СРСР 8–10 скликань (1972–84), ВР України 3-го скликання (1998–2002). Був заст. голови Ком-ту ВР України з питань культури і духовності (1998– 2002). Закін. Київ. консерваторію (1951; кл. сольного співу І. Паторжинського), Київ. ін-т театр. мист-ва (1975; курс В. Неллі). Творчу діяльність розпочав у Чернів. муз.-драм. театрі ім. О. Кобилянської, в опер. студії при Київ. консерваторії (1947– 51). Працює у Нац. опері України (Київ): соліст (1951–88), дир. (1979– 80), реж. (1980–88), гол. реж. (від 1988). Водночас 1983– 93 – зав. каф. опер. підготовки Київ. консерваторії. Г. – видатний опер. і камер. співак широкого жанр.-стильового діапазону. Володів сильним голосом, рівним у всіх регістрах, унікал. за тембром, гнучким за динаміч. відтінками; високою технікою вокалу, бездоган. дикцією, майстерністю актор. гри. У концерт. репертуарі – понад 200 творів нац. і світ. класики, зокрема композиції М. Лисенка, М. Леонтовича, Я. Степового, К. Стеценка, В. Заремби, І. Воробкевича, Д. Січинського, Л. Ревуцького, А. Кос-Анатольського, О. Білаша, С. Рахманінова, Р. Шуманна, П. Майбороди, М. Глінки, П. Чайковського, Й. Гайдна, Ф. Шуберта та ін., а також зразки сучас. популяр. солоспіву, старовинні укр. і рос. романси, укр. нар. пісні (понад 70). Реж.-постановник вистав: «Князь Ігор» О. Бородіна (1975), «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського (1978), «Наталка Полтавка» М. Лисенка (1989), «Севільський цирульник» Дж. Россіні (1981), «Золотий обруч» Б. Лятошинського (1989), «Мазепа» (1991), «Пікова дама» (1996) П. Чайковського, «Тарас Бульба» М. Лисенка (1992), «Травіата» (1994), «Аїда» (1998) Дж. Верді, «Війна і мир» С. Прокоф’єва (2003; усі – Нац. опера України), «Фауст» Ш. Ґуно (1984), «Майська ніч» М. Римського-Корсакова, «Севільський цирульник» Дж. Россіні (обидві – 1988), «Солдатський портрет» В. Кирейка (1989; усі – оперна студія при Київ. консерваторії), «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського (1989, Донец. театр опери та балету). Записав понад 30 платівок, 6 компакт-дисків. Гастролював у США, Канаді, Австралії, ФРН, Португалії, Франції, Іспанії, Угорщині, Польщі, Скандинав. країнах та ін.

Партії: Остап, Микола, Еней («Тарас Бульба», «Наталка Полтавка», «Енеїда» М. Лисенка), Султан («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Іван («Катерина» М. Аркаса), Князь Ігор, Демон, Мазепа (однойм. опери О. Бородіна, А. Рубінштейна, П. Чайковського), Мурман («Абесалом і Етері» З. Паліашвілі), Фіґаро («Севільський цирульник» Дж. Россіні), Ріґолетто, Амонасро, Ді Луна («Ріґолетто», «Аїда», «Трубадур» Дж. Верді), Валентин («Фауст» Ш. Ґуно), Тельремунд («Лоенґрін» Р. Ваґнера), Петруччо («Приборкання норовливої» В. Шебаліна).

Літ.: Стефанович М. П. Дмитро Гнатюк. К., 1961; Кагарлицький М. В пісні життя його // Вітчизна. 1983. № 12; Станішевський Ю. О. Дмитро Гнатюк: Популяр. нарис. Вид. 2-е. К., 1991.

О. М. Немкович

Стаття оновлена: 2016