Гнатюк Іван Федорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гнатюк Іван Федорович

ГНАТЮ́К Іван Федорович (21. 07. 1929, с. Дзвиняча, нині Збараз. р-ну Терноп. обл. – 05. 05. 2005, м. Борислав Львів. обл.) – поет. Чл. НСПУ (1967). Нац. премія України ім. Т. Шевченка (2000), Обл. літ. премія ім. М. Шашкевича (1995). Учасник визв. змагань УПА. Навч. в Кременец. пед. уч-щі (від 1947). У 1948 заарешт. за звинуваченням у співроб-ві з ОУН, засудж. до 25 р. таборів. Покарання відбував на Колимі (РФ). 1956 звільн. за станом здоров’я. Працював у радгоспі Микол. обл. Згодом переселився до Борислава. Друкуватися почав 1960. Для Г. характерна традиц. поетика і схильність до пристрас. публіцист. інтонації, часом гнівної інвективи. Опублікував також кн. спогадів «Бездоріжжя» (Х., 2002) та публіцистики «Свіжими слідами» (Х., 2004). Переклав окремі твори білорус. (Н. Гілевич, А. Вертинський, Г. Буравкін, С. Понизник та ін.), польс. (В. Броневський, Ц. Норвід, Л. Стафф), серболужиц. (Г. Зейлер) поетів. Окремі вірші Г. перекладено білорус., естон., іспан. та рос. мовами.

Тв.: Паговіння. Л., 1965; Калина. К., 1966; Повнява. К., 1968; Жага. К., 1970; Життя. Л., 1972; Барельєфи пам’яті. Л., 1977; Дорога: Вибране. К., 1979; Чорнозем. Л., 1981; Турбота. К., 1983; Осіння блискавка. Л., 1986; Дім і час. К., 1989; Нове літочислення. К., 1990; Хресна дорога. К., 1992; Правда-мста. Л., 1994; Вибрані вірші та поеми. Л., 1995; Стежки та дороги. Дрогобич, 1998; Меч Архістратига. Х., 2000; На тризні літа. Х., 2003; Хресна дорога: Вибране. Х., 2004.

Літ.: Вишневий Г. Іван Гнатюк – поет і страдник // Вільна думка. 1994, 26 черв.; Воловець Л. У силовому полі правди // Дзвін. 1995. № 10; Череватенко Л. Сам Бог велів любити Україну // ЛУ. 1999, 16 верес.; Прокопець М. Пам’яті Івана Гнатюка // Дзвін. 2005. № 5–6; Шалата М. Кінець його «Хресної дороги» [Про Івана Гнатюка] // ЛУ. 2005, 2 черв.; З порога смерті.

А. О. Ткаченко

Стаття оновлена: 2006