Гнатюк Іван Федорович
ГНАТЮ́К Іван Федорович (21, за паспортом — 27. 07. 1929, с. Дзвиняча, нині Збараз. р-ну Терноп. обл. — 05. 05. 2005, м. Борислав Львів. обл.) — поет. Член НСПУ (1967). Національна премія України імені Т. Шевченка (2000), Обл. літ. премія ім. М. Шашкевича (1995). Учасник визв. змагань УПА. Навч. в Кременец. пед. училищі (від 1947). У 1948 заарешт. за звинуваченням у співробітництві з ОУН, засудж. до 25 р. таборів. Покарання відбував на Колимі (РФ). 1956 звільн. за станом здоровʼя. Працював у радгоспі Микол. обл. Згодом переселився до Борислава. Друкуватися почав 1960. Для Г. характерна традиц. поетика і схильність до пристрас. публіцист. інтонації, часом гнівної інвективи. Опублікував також кн. спогадів «Бездоріжжя» (Х., 2002) та публіцистики «Свіжими слідами» (Х., 2004). Переклав окремі твори білорус. (Н. Гілевич, А. Вертинський, Г. Буравкін, С. Понизник та ін.), польс. (В. Броневський, Ц. Норвід, Л. Стафф), серболужиц. (Г. Зейлер) поетів. Окремі вірші Г. перекладено білорус., естон., іспан. та рос. мовами.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Паговіння. Л., 1965; Калина. К., 1966; Повнява. К., 1968; Жага. К., 1970; Життя. Л., 1972; Барельєфи пам’яті. Л., 1977; Дорога: Вибране. К., 1979; Чорнозем. Л., 1981; Турбота. К., 1983; Осіння блискавка. Л., 1986; Дім і час. К., 1989; Нове літочислення. К., 1990; Хресна дорога. К., 1992; Правда-мста. Л., 1994; Вибрані вірші та поеми. Л., 1995; Стежки та дороги. Дрогобич, 1998; Меч Архістратига. Х., 2000; На тризні літа. Х., 2003; Хресна дорога: Вибране. Х., 2004.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
