Гнатюк Людмила Петрівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гнатюк Людмила Петрівна

ГНАТЮ́К Людмила Петрівна (24. 01. 1954, Київ) – поетеса, режисер, сценарист. Чл. НСПУ (2000). Лауреатка Міжнар. конкурсу молодих літераторів «Гранослов» (1995). Закін. Київ. ін-т культури (1978; викл. А. Гузєєв). Працювала реж.-постановником, ведучою концерт. і цирк. програм в «Укрцирку», Київ. палаці дітей та юнацтва. Творчо співпрацює з молоддю. Авторка і ведуча літ.-муз. композицій на Укр. радіо. Ініціювала створення програми «Сучасна україномовна дитяча пісня» (від 1988). Керувала Всеукр. дит. літ. об’єдн. «Вітрила» (Київ, 2000); упорядкувала літ. альманах «Вітрила– 2000» (К., 2000). Друкується від 1983. Поезія Г. відзначається державотвор. пафосом, зосередженістю на мотивах нац. першооснов (історія, рідна мова), духов. люд. єдності (мініатюра «Не хочу крику і патетики»; вірші «Кобзареві», «Гойя», «Яринині рушники»). У інтим. ліриці – довершена естетичність («Останній лист», «Музика на двох», «Мій хрест»). Пише вірші, співанки, скоромовки, загадки для дітей (зб. «Наша лічилочка», 1997; «Їжак», 1997; «Нічка-Чарівничка», 2005; усі – Київ). Друкується також у ж. «Дивослово», «Жінка», «Пізнайко» та ін. період. виданнях. Творчості Г. притаманні винахідливість римо-метрич. системи, афористичність та евфонічність мовлення, оригін. тропіка. Низку поезій Г. покладено на музику.

Тв.: Миттєва слабість. 1998; Незбагненна печаль. 1998; Я перестала розуміти світ. 1999; В Україну гратися не можна. 2002; Між Альфою-Омегою. 2004 (усі – Київ).

Г. Г. Аврахов

Стаття оновлена: 2006