Гнєденко Борис Володимирович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гнєденко Борис Володимирович

ГНЄДЕ́НКО Борис Володимирович (01. 01. 1912, м. Симбірськ, нині Ульяновськ, РФ – 27. 12. 1995, Москва) – математик. Д-р фіз.-мат. н. (1942), проф. (1942). Акад. АН УРСР (1948). Премія ім. П. Чебишева АН СРСР (1950). Держ. премія СРСР (1976). Закін. Саратов. ун-т (1930). Працював у Моск. ун-ті (з перервою): від 1961 – зав. каф. теорії ймовірностей і матем. статистики. 1945– 50 – проф. Львів. ун-ту; 1950–61 – зав. відділу теорії ймовірностей, водночас 1955–58 – дир. Ін-ту математики АН УРСР (Київ). Засн. укр. школи з теорії ймовірностей. Створив універс. метод супровідних безмежно подільних розподілів для доведення необхід. і достат. умов збіжності до гранич. розподілів сум незалеж. випадк. величин. Зробив значний внесок у розвиток історії математики та її популяризації. Керував орг-цією Обчислюв. центру АН УРСР (нині Ін-т кібернетики НАНУ).

Пр.: Элементарное введение в теорию вероятностей. Москва; Ленинград, 1946 (співавт.); Курс теорії ймовірностей: Підруч. К.; Л., 1949; Предельные распределения для сумм независимых случайных величин. Москва, 1949 (співавт.); Развитие теории вероятностей на Украине // Истор.-матем. исследования. 1956. Вып. 9 (співавт.); Введение в теорию массового обслуживания. Москва, 1987 (співавт.).

Літ.: Беляев Ю. К., Колмогоров А. Н., Соловьев А. Д. Гнеденко Борис Владимирович: К 60-летию со дня рождения // УМН. 1972. Т. 2.

М. Л. Горбачук

Стаття оновлена: 2006