Кольорова металургія - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кольорова металургія

КОЛЬОРО́ВА МЕТАЛУРГІ́Я – галузь важкої промисловості. Підпр-ва К. м. видобувають і збагачують руду, виробляють та обробляють кольор., рідкісні й дорогоцінні метали та їхні сплави, видобувають природні алмази та ін. мінерал. сировину. У металургії загалом і кольоровій, зокрема, застосовують процеси оброблення руд для підготовки їх до вилучення металів (дроблення, подрібнення, збагачення); процеси вилучення металів із концентратів та вторин. матеріалів; очищення металів від домішок (рафінування); вироб-во металів і сплавів у вигляді заготовок; термічну, хім.-термічну і термомех. обробку металів; обробку металів тиском і литво; покриття у декор. або захис. цілях поверхні металів ін. металами плакуванням або дифузій. проникненням. Металургія включає також металознавство. Бурхливе зростання вироб-ва кольор. металів значно збіднило сировинну базу галузі. Погіршується якість руд, знижується вміст у них цінних компонентів, гірські роботи доводиться проводити у віддалених р-нах і на все більших глибинах, у зв’язку з чим для їхнього освоєння потрібні значні капітал. витрати. У цих умовах важливого значення набула металургія вторин. кольор. металів – підгалузь К. м., що проводить заготівлю, первинну обробку і металург. переробку лому і відходів. Вироб. комплекс галузі складається із гірн.-добув. підпр-в, збагачув. ф-к, металург. та металооброб. з-дів. Окрім того, підпр-ва К. м. виготовляють хім. сполуки (напр., сірчану кислоту, сірку, соду), мінерал. добрива тощо. Становлення галузі в Україні умовно поділяють на 4 періоди: кін. 19 – поч. 20 ст. – зародження; 1925–41 – становлення і розвиток; 1945–91 – відновлення і орг-ція нових вироб-в; від 1991 – незалеж. розвиток. Першим підпр-вом К. м. в Україні був Микитівський ртутний комбінат (м. Горлівка Донец. обл.), уведений в дію 1887. Наприкінці 20 ст. був зупинений у зв’язку із вичерпанням запасів місц. ртут. родовища. У довоєн. період розпочали діяльність Закарп. розвідув.-експлуатац. ртут. комбінат (смт Вишкове Хуст. р-ну), з-д «Укрцинк» (м. Костянтинівка Донец. обл.), Дніпров. алюмінієвий (нині Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат) та магнієвий (нині Запорізький титаномагнієвий комбінат) з-ди. Широкий розмах пошук. і розвідув. робіт у 1950-і рр. приніс низку відкриттів. У долині р. Ірша розвідано розсипні поклади ільменіту. Потім на Волині відкрито цілу групу покладів ільменіту та почато буд-во Іршанського гірничо-збагачувального комбінату (Володар.-Волин. р-н Житомир. обл.). На Побужжі виявлено пром. запаси силікат. нікелевих руд і здійснено запуск Побузького феронікелевого заводу (Голованів. р-н Кіровогр. обл.). 1953 відкрито унікал. комплексні цирконо-рутило-ільменітові розсипні родовища у Придніпров’ї, а 1958 запущено Вільногір. гірн.-металург. комбінат (Дніпроп. обл.). 1956 на Дніпров. титаномагнієвому (у довоєн. час – магнієвий) з-ді отримано перший вітчизн. пром. титан. 1958 на Сіверськодонец. хім.-металург. (Луган. обл.) і на Запоріз. титаномагнієвому з-дах організовано вироб-во германію, а 1964 – напівпровідник. кремнію. Донец. хім.-металург. з-д у післявоєнні роки випускав низку важливих для нар. госп-ва матеріалів: діоксид цирконію, фторцирконат і гафнат калію, метал. цирконій і гафній, титан йодидної чистоти, злитки ванадію, ніобію і танталу, молібдено-цирконієві лігатури на основі ніобію, ванадію та ін. З-д чистих металів (м. Світловодськ Кіровогр. обл.) створ. 1962 як базове підпр-во СРСР з випуску напівпровідник. матеріалів. Його завданням було освоєння технології вироб-ва чистих металів і напівпровідників у вигляді полі- і монокристалів, гранул, епітаксіал. структур, пластин, чіпів. Дніпров. електрод. з-д, що виокремився зі складу Дніпров. алюмінієвого з-ду, освоїв вироб-во вуглеграфіт. виробів: електродів, втулок, вкладишів, плит тощо, необхідних у різних вироб-вах кольор. металів. 1970 почав виготовляти вольфрам. дріт і твердосплав. інструмент на основі карбіду вольфраму Світловодський казенний комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів. 1980 на Миколаївському глиноземному заводі, одному із найбільших у світі (його проектна потуж. – 1 млн т глинозему щороку), отримано перший глинозем. Вагомий внесок у розвиток К. м. зробили М. Бекетов, П. Соболевський, В. Мітін та ін. Над обґрунтуванням теор. основ і розробленням нових процесів отримання кольор. металів плідно працювали акад. О. Байков і М. Курнаков, проф. В. Мостович, П. Федотьєв, В. Ванюков, Г. Меєрсон, Г. Уразов та ін.; серед укр. учених- металургів – проф. Л. Антипін, В. Дев’яткін, О. Івасишин, В. Лакомський, Ю. Олесов, А. Рябцев, О. Шаповалова (металургія алюмінію, магнію, титану).

Осн. світ. тенденціями розвитку галузі нині є освоєння нових технологій отримання і рафінування кольор. (особливо рідкісних) металів, а також зростаюча роль повтор. використання за циклом «металлом–метал» (мідь, алюміній, свинець). В Україні в галузі К. м. нині діють 35 підпр-в і орг-цій, серед найбільших – Микол. глинозем. з-д (глинозем, галій), Запоріз. вироб. алюмінієвий комбінат (первин. алюміній, алюмінієвий дріт), Запоріз. титаномагнієвий комбінат (губчастий титан, германій, злитки титану), Артемівський завод з обробки кольорових металів (Донец. обл.; напівфабрикати із міді і її сплавів). Осн. проблемою К. м. України є обмежені мінерал. ресурси для вироб-ва багатьох кольор. металів. Напр., Микол. глинозем. з-д і Запоріз. вироб. алюмінієвий комбінат працюють на імпорт. бокситах, Артемів. з-д з обробки кольор. металів – на вторин. сировині. Власною мінерал. сировиною, яка нині видобувається і використовується у металург. галузі, забезпечено фактично лише вироб-во титану і, частково, магнію. Розвідано перспективні родовища свинцево-цинк. сировини (Закарп. обл.), берилію (Житомир. обл.), літію (Донец. і Кіровогр. обл.), молібдену (Житомир. обл. і Середнє Придніпров’я). У Приазов’ї виявлено родовища рідкоземел. металів, цирконію і ніобію. Потенційно ці родовища можуть забезпечити (повністю або частково) потреби України в деяких кольор. металах. Із вторин. і техноген. сировини виробляють в обмежених кількостях мідь (Артемів. з-д з обробки кольор. металів), алюміній (з-д «Інтерсплав» – колишній Свердлов. з-д алюмінієвих сплавів), свинець (ЗАТ «Свинець», з акумулятор. лому), а також ванадій (хлоридні відходи Запоріз. титаномагнієвого комбінату, золи і шлами теплоелектростанцій, що працюють на мазуті), вольфрам (лом і відходи твердосплав. вироб-ва), рідкісні метали (відпрацьовані каталізатори хім. пром-сті). Україна володіє найпотужнішою базою титан. руд на тер. СНД (всього виявлено 40 родовищ, серед яких – 2 унікал., 12 великих і 10 середніх). Потенціал ресурсів титану і потужності з вироб-ва ільменіт. концентратів України становлять бл. 20 % світ. балансу. Родовища мають різні генет. типи, нині розробляються лише розсипні. Ільменіт цих родовищ використовують для отримання пігмент. діоксиду титану, апатитів, метал. титану тощо. Укр. пріоритети у К. м. пов’язані із металургією титану. Вчені і конструктори Ін-ту електрозварювання НАНУ у Києві (Б. Патон, Б. Мовчан, М. Тригуб, Г. Григоренко, С. Ахонін) розробили і постійно удосконалюють технологію електронно-променевого плавлення титану і створили низку оригін. конструкцій різного призначення. В Україні діють дві галуз. наук. установи – Держ. НДПІ титану (Запоріжжя) і Донец. НДІ кольор. металургії. Інж.-технологів за спеціальністю «металургія кольор. металів» готують Нац. металург. академія України (Дніпропетровськ), Запоріз. інж. академія, Донец. тех. ун-т. Проблеми розвитку та досягнення К. м. висвітлюють часописи «Металлургическая и горнорудная промышленность», «Теория и практика металлургии», «Металл и литье Украины», «Современная электрометаллургия».

Літ.: Пути развития науки и промышленности цветных и редких металлов на Украине. К., 1971; Некрасов З. И., Терещенко Н. А., Тищенко В. М. и др. Развитие металлургии в Украинской ССР. К., 1980; Колобов Г. А., Бредихин В. Н., Маняк Н. А., Шевелев А. И. Металлургия цветных металлов. Д., 2007; Пожуєв В. І., Іващенко В. І., Червоний І. Ф., Грицай В. П. Металургія кольорових металів. Ч. 1. Сировинні ресурси і виробництво. З., 2008; Колобов Г. А., Грищенко С. Г., Пожуев В. И. Цветная металлургия. З., 2010.

Г. О. Колобов, В. І. Іващенко

Стаття оновлена: 2014