Гомологія - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гомологія

ГОМОЛО́ГІЯ (від гомо… і …логія) – подібність органів за планом будови та походженням у різних рослин і тварин. Гомолог. органи – частини тіла організму, що розвиваються з однакових за походженням зачатків, проте можуть мати різний вигляд і виконувати різні функції. Термін «Г.» запровадив і дав йому визначення англ. вчений Р. Оуен (1843). Значного розвитку Г. набула після появи теорії природ. добору Ч. Дарвіна (1859). Розрізняють спец., заг., повну та неповну Г. Згідно з вченням нім. зоолога К. Ґеґенбаура (1898), спец. Г. – подібність органів у організмів різних видів (напр., Г. перед. кінцівок хребетних: рука людини, мавпи, крило птаха, плавець дельфіна; Г. стебел у рослин: стебло пшениці, стовбур липи). Заг. Г. – схожість органів за походженням з точки зору морфогенезу та розташуванням відносно осі симетрії в одному й тому ж організмі (напр., лапа і крило птаха, рука та нога людини). У заг. Г. виділяють гомодинамію, гомономію, гомотипію (ці поняття запровадив 1866 нім. вчений Е. Геккель). Гомодинамія, або серіальна Г., – відповідність метамер. структур і органів в організмі (напр., спинномозк. нерви або хребці). Гомономія – подібність структур, побудов. та розташ. за принципом промен. симетрії (напр., пальці верх. та нижніх кінцівок). Гомотипія – подібність симетрично розташ. структур та органів у білатерал.-симетр. організмів (напр., ліве та праве вухо, ліве та праве око, ліві та праві кінцівки у хребетних тощо). Органи, яким властива спец. або заг. Г., можуть виконувати однакові чи різні функції.

Від 20 ст. термін «Г.» широко використовується для позначення відповідності генет. структур (генів, хромосом). Цитогенет. зміст поняття «Г.» полягає в ідентичності морфол. будови хромосом, у яких алелі генів мають однакову віддаленість від центромер і розташ. у тій же ліній. послідовності. Часто гомолог. хромосомам властива точна кон’югація в пахітені мейозу – повна Г. У випадку, коли під дією природ. або штуч. чинників відбуваються хромосомні аберації чи транслокації всередині гомолог. хромосом, що призводять до частк. кон’югації, пригніченої кросинговером, мова йде про неповну або часткову Г. хромосом (гомеологію). Виділяють ще Г. залишкову, коли внаслідок мутацій всередині гомолог. хромосом зберігається частк. Г. лише окремих сегментів хромосом, але кросинговер не відбувається або проходить лише в деяких випадках.

Групи орган. сполук з однаковими хім. властивостями й схожою будовою, відмінні за однією або кількома групами СН2 у складі вуглеводневого радикала молекули, називають гомолог. рядами. 1920 М. Вавилов сформулював закон спадк. мінливості гомолог. рядів, суть якого полягала у спорідненості походження близьких таксоном. груп унаслідок дивергенції під дією спонтанного мутац. процесу та природ. добору. Яскравим прикладом практ. застосування цього закону стало створення та впровадження у с. госп-во однонасін. сортів буряків. Встановлення цього закону дало можливість обґрунтувати цілісність виду, однорідність та поліморфність його фенотипів; узагальнити закономірності мутац. процесу і формотворення організмів різних видів.

Літ.: Гиляров М. С. Современные представления о гомологии // Успехи соврем. биологии. 1964. Т. 57, вып. 2.

В. В. Моргун

Стаття оновлена: 2006