Гонімов Ілля Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гонімов Ілля  Олександрович

ГОНІ́МОВ Ілля Олександрович (06(18). 12. 1875, м-ко Кайнес, нині Латвія – 24. 08. 1966, Донецьк) – письменник. Чл. СПУ (1934). Навч. самотужки. Від 1908 – на Донбасі. 1923–24 працював у друкарнях м. Бахмут (нині Артемівськ Донец. обл.). Від 1926 – у вид-ві «Український робітник» (Харків). Входив до об’єдн. пролетар. письменників Донбасу «Забой» (від 1927). Писав рос. мовою. Уперше опублікував повість «Разбитое стекло» (1906), згодом у ж. «Красное слово» – оповідання «Степа Легионов» (1927), роман «Стеклодувы» (1928). Осн. тема творів Г. – життя робітників, зокрема шахтарів. Брав активну участь у створенні серії «История фабрик и заводов», яку започаткував М. Горький. Автор істор. повістей «Шахтарчук» (1930; укр. перекл. – К., 1951), «Старая Юзовка. 1869– 1905» (1937), «На берегу Кальмиуса» (1940; укр. перекл. – К., 1948), що витримали багато перевидань. Також у доробку Г.: кн. оповідань «Соль земли» (Х., 1933), «Рассказы» (Х.; К., 1935); незакінч. роман «Рубец на сердце» – про участь донец. шахтарів у 2-й світ. війні; зб. вибраних творів «Повести и рассказы» (К., 1956; із вступ. статтею А. Клоччя), «Повести и рассказы» (Сталино, 1958). Укр. мовою окремі твори Г. переклав С. Ковганюк.

Літ.: Летописцы шахтерского края. Д., 1968; Спасенко К. Сквозь даль годов. Д., 1969.

Ж. П. Крижна

Стаття оновлена: 2006