Гонта Марія Євгенівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гонта Марія  Євгенівна

ГО́НТА Марія Євгенівна (17. 12. 1937, с. Новомалин, нині Остроз. р-ну Рівнен. обл.) – актриса. Засл. арт. УРСР (1979). Премія ім. М. Заньковецької (2004). Закін. Дубнів. культ.-осв. уч-ще (Рівнен. обл., 1957; викл. М. Терещенко) та студію при Рівнен. укр. муз.-драм. театрі (1958; викл. М. Джинджиристий), де відтоді й працювала. Від 1962 – актриса Терноп. муз.-драм. театру ім. Т. Шевченка. Створила низку глибоких і переконливих образів, особливо вдалими є ролі матері.

Ролі: Маруся («Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького), Катря, Ганна («Не судилося», «Маруся Богуславка» М. Старицького), Оксана, Одарка («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Наталка («Наталка Полтавка» І. Котляревського), Тетяна («Суєта» І. Карпенка-Карого), Мати (однойм. моновистава К. Чапека, «Маклена Ґраса» М. Куліша), Софія Іванівна («Поки вона помирала» Н. Птушкіної), Кручиніна («Без вини винні» О. Островського).

Літ.: Корнієнко О. Творець народних характерів // УТ. 1977. № 6; Хім’як В. Шляхетний талант Марії Гонти // Вільне життя. 1997, 16 груд.; Собуцька В. Бранка театру // Свобода. 1997, 18 груд.

І. І. Папуша

Стаття оновлена: 2006