Гонтаров Віктор Миколайович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гонтаров Віктор  Миколайович

ГО́НТАРОВ Віктор Миколайович (30. 10. 1942, с. Сотницький Козачок Золочів. р-ну Харків. обл. – 07. 07. 2009, Харків) – художник-монументаліст, живописець і графік. Чоловік Н. Гонтарової. Засл. художник України (1995). Акад. АМУ (2006). Нац. премія України ім. Т. Шевченка (2009). Велика золота медаль АМУ (2003). Лауреат Всеукр. трієнале «Живопис–98». Чл. НСХУ (1977). Закін. Харків. художнє (1963; викл. Ю. Стаханов), Ленінгр. вище худож.-пром. (нині С.-Петербург, 1972; викл. А. Казанцев, Г. Рубльов) уч-ща. Від 1973 (з перервою) працював у Харків. худож.-пром. ін-ті (нині академія дизайну та мист-в): кер. майстерні істор. живопису, від 2003 – проф. Від 1973 – учасник всеукр., всесоюз., міжнар. худож. виставок. Персон. – у Харкові (1981, 2000–02, 2005), Мальмьо (Швеція, 1990), Нюрнберзі (1993, 1997), Торонто (1998), Сан-Франциско (1999), Києві (2006). Оформив інтер’єри низки громад. та житл. приміщень. У станк. живопису Г. виокремилося три напрями: пейзажі Харківщини, в яких відображено перехідні стани природи; полотна на пісенно-міфол. сюжети Слобожанщини; картини на тему побуту й життя сучас. селян, зокрема літніх жінок (у них розкрито простоту образу, єдність із природою). У твор. доробку Г. є метафоричні й драм. за змістом, з іронічно-гротесковим підтекстом роботи на теми істор. минувшини й рад. часів. За творчістю М. Гоголя створив графічний (кін. 1970-х рр.) та живопис. цикли, де відображено парадоксальність і фантастичность образу письменника. Автор картин-жартів (серія «Козленіана», 2001), оформив кн. «Страсті по любові» С. Сапеляк (Х., 2003). Роботи зберігаються в НХМ, Сум., Полтав., Харків. ХМ.

Тв.: розписи – «Українські мотиви» (ресторан «Україна» в м. Ялта АР Крим), «Історія авіації» (Харків. авіац. ін-т, 1983); вітраж «Наші знання, наш труд – Батьківщині» (вестибюль Укр. заоч. політех. ін-ту, нині Укр. інж.-пед. академія, Харків, 1974); живопис – «Сухі трави» (1978), «Ноїв ковчег» (1986), «Зняття з хреста», «Подвір’я мого дитинства», «Золота Україна» (усі – 1989), «Осінні трави» (1991), «Свята ніч» (1992), «Смерть на полі», «Перші слобожани», «Козацьке подвір’я» (усі – 1993), «Ноїв ковчег», «Віфліємська зірка», «Тала вода» (усі – 1994), «З минулого», «У нас була велика епоха», «Небесний човен», «Відлига» (усі – 1995), «Сон М. Гоголя» (1996, 2002), «Весняна радість» (1997), «Ой чий то кінь стоїть», «Посвята матері», «Сюжет із сільського життя» (усі – 1998), «Ой горе тій чайці», «Після дощу», «Споглядання» (усі – 2000), «М. Гоголь та свиня» (2001), «Осінні луки», «Баба з відрами», «Народження», «Нічний гість», «М. Гоголь. Мертві душі. Другий том» (усі – 2002), «Весняні води» (2003), «Особливий бік громадянської війни» (2005); серії – «Зоряний віз» (1993), «У місячному сяйві» (1995).

Літ.: Пивненко А. Произведения художников Харькова // Сов. монум. искусство’5. Москва, 1984; Віктор Гонтаров: Каталог. Х., 1990; Бондар-Терещенко І. У пошуках втраченого райху (Про творчість Віктора Гонтаріва) // ОМ. 1998. № 2; Міщенко Г. Код, який не сплутаєш. Композиційний прийом майстерні Віктора Гонтаріва // Там само. 2001. № 3; Виртуальные миры Виктора Гонтарова // Время. 2000, 9 нояб.; Денисенко О. Гонтаров Віктор // Митці Слобожанщини. Земля. Храм. Традиція. Історія. Х., 2003; Віктору Гонтаріву – 60 // ОМ. 2003. № 4; Півненко А. Спогад // Музей. провулок. 2004. № 2(2); Іваненко С. Харківські імпресії, або Слово про Віктора Гонтаріва // ОМ. 2005. № 1; Федорук О. Сковорода чекає на Гонтаріва // Там само. 2006. № 4.

А. С. Півненко

Стаття оновлена: 2016