Костел - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Костел

КОСТЕЛ (КОСТЬОЛ) (польс. kosciol – церква, від лат. castellum – укріплення) – римо-католицька культова споруда (див. також Католицизм і Католи­цька Церква). З архіт. погляду бувають базилікові (базиліка – будівля у формі витягнутого пря­мокутника, поділеного всереди­ні двома поздовж. рядами колон); прямокутні з апсидою – пів­круглим або гранованим виступом, що здебільшого має своє перекриття; хрестоподібні; у ви­гляді ротонди (круглої у плані буді­влі) або склад. форми. Споруда К. зазвичай складається з однієї або трьох нав (нефів) – просторів між двома поздовж. рядами вер­тикал. опор. На філари (стовпи) з попруж. арками спираються хре­стові або напівциркул. склепіння з розпалубками чи без них. У наві або кількох навах розміщують ам­вон – місце для читання священ. писання, виголошення про­повіді та ін. церк. відправ; довгі дерев’яні лави з підставками для колін молільників; сповідальниці (конфесіонали). Ін. важливою ча­стиною К. є пресбітерій – підви­щення для вівтаря. Над перед. частиною нави влаштовують хо­ри, на яких розміщують орган. Біля входу встановлюють кропильницю – резервуар з освяче­ною водою. Іноді у великих К. є крипт – склеп для зберігання мо­щей святих. Зовні до нефів і пре­сбітерію інколи прибудовують ка­плиці. К. здебільшого орієнто­вано пресбітерієм на Сх., хоча й трапляються винятки, зумовлені причинами не богослужб. характеру, а, напр., необхідністю вписати храм у міську забудову. Центр. наву створюють пе­ре­важ­но вищою за бічні, над нею дах – двосхилий, над бічними навами – односхилий. На зх. фасаді у центр. наві прилаштовують фрон­тон, над бічними – башти. У ба­гатьох К. над їхніми зх. частина­ми зведено дзвіницю, над сере­дохрестям – перетином гол. на­ви і трансепту споруджено сигнатурку (невеличку вежу з малим дзвоном); іноді середохре­стя перекрите банею. Всереди­ні К. оздоблюють розписами, скульптурами, мозаїками, вітра­жа­ми, живопис. полотнами на ре­ліг. теми. У наві має бути 14 зобра­жень (станцій) Страстей Гос­подніх. Скульп­тури також мо­жуть прикрашати храм зовні. За статусом К. поділяють на кафедрал. (єпископ.), парафіял. і при­писні (філіал.). Катол. храми з особл. папськими привілеями на­зивають базиліками. В Україні є лише одна – Успіння Пресвя­тої Діви Марії архі­­кафедральна базиліка у Львові (пам’ятка сакрал. арх-ри 14–18 ст.). Фарний К. – давня назва міського парафіял. К., нині вжи­вають на позначення найстарішого К. міста чи гол. храму деканату. Розрізняють також К. замкові, монастир., цвинтарні, шпитал. тощо. Історично склалося, що на тер. України найбільшу кількість К. зведено на Галичині, Волині, По­ліссі, Поділлі та Київщині, де зав­жди мешкали великі польс. гро­мади. Низку К. на укр. землях пе­ретворено на православні храми після поділів Польщі в ос­тан. чв. 18 ст., а та­кож зруйновано більшов. владою у 1920–30-х рр.

Серед найвизначніших па­м’яток кам’яної арх-ри, споруджених переважно у стилі го­тики та бароко, а також класи­ци­зму, рококо, ренесансу, нео­­готи­ки та неоренесансу, – Ус­піння Пре­святої Діви Марії у м. Керч (1840-і рр.), Непороч. зачаття Пресвятої Діви Марії у м. Ялта (1898–1906) АР Крим; єзуїтів (1610–17), домініканців (1624–1760) у Вінниці, св. архістратигів Петра і Павла (1616–1787), св. Анни (1811) у м. Бар, Святої Трійці у смт Браїлів Жме­рин. р-ну (1767–91), Непороч. зачаття Пресвятої Діви Ма­рії у с. Мурафа Шаргород. р-ну (1786–91) Вінн. обл.; єзуїтів (нині св. архі­стратигів Пе­тра і Павла, 1606–10), бернардинців (нині право­слав. собор Святої Трійці, 1752–55) у Луцьку, Послання апостолів (1718–55), Йоакима та Анни (1752) у м. Во­лодимир-Волинсь­кий, Свя­тої Трійці у с. Затурці Локачин. р-ну (1642–46) та у смт Олика Ківерців. р-ну (1635–40) Волин. обл.; св. Йосипа у Дні­­пропетровську (1887–90), св. Ми­колая у м. Дніпродзержинськ Дні­проп. обл. (1895–97); Воздвижен­ня Святого Хреста у м. Єнакієве Донец. обл. (нині Терези Ка­лькут­ської, 1898–1906); св. Софії (1737–51), св. Йоана з Дуклі (1842) у Житомирі, св. Варвари у м. Бердичів (1826), Різдва Пресвятої Діви Марії у м. Коростишів (1779–96), св. Анни у м. Малин (1884), св. Антонія у с. Стара Ко­тельня Андрушів. р-ну (1786) Житомир. обл.; Георгія Мученика в Ужгороді (1762–66), св. Мартина з Туру в м. Мукачеве Закарп. обл. (1905); Пресвятої Діви Марії в Івано-Франківську (1672–1703), домінікан. монастиря у смт Бого­родчани (1742–61), бернарди­нців у смт Гвіздець Коломий. р-ну (1723–35) Івано-Фр. обл.; св. Олександра (1817–42), св. Миколая (1899–1909) у Києві, св. Івана Хрестите­ля у м. Біла Церква (1796–1812), Воздви­ження Святого Хреста у м. Фас­тів (1903–11) Київ. обл.; берна­р­динців (1600–30), єзуїтів (нині св. апостолів Петра і Павла, 1610–30), Стрітенський (1642–44), св. Миколая (1737), св. Ельж­бети (1911) у Львові, св. Марка у с. Варяж (1688–93), Успіння у м. Угнів (1695) Сокал. р-ну, Усіх Святих у с. Годовиця Пустомитів. р-ну (18 ст.), св. Варфоломія у м. Дро­гобич (кін. 14 – 16 ст.), Воз­несенський у м. Золочів (1731–63), св. Миколая у смт Куликів Жов­ків. р-ну (1538), Непороч. за­чаття Діви Марії у смт Лопатин Радехів. р-ну (1772), св. Мар­тина у с. Нове Місто (1463, 1512), св. Мартина у с. Скелівка (кін. 15 – поч. 16 ст.) Старосамбір. р-ну, св. Ан­онія у смт Олесько Буського р-ну (1739), Усічення голови св. Іва­на Хрестителя (1568 – се­ред. 19 ст.), св. Станіслава (1709) у м. Самбір, Різдва Пресвятої Богородиці у м. Стрий (1425), Святого Духа у м. Червоноград (1710-і рр.) Львів. обл.; св. Йоси­па Обручника у Миколаєві (1896); Успіння Пресвятої Діви Марії (1847–53, у рад. час знищено ко­лони та мармур. оздоблення), св. архістратига Петра (1913) в Одесі; св. Антонія у с. Великі Ме­жирічі Корец. р-ну (1702–25), св. Івана Хрестителя у м. Дубро­виця (1695–1701), Благовіщення у смт Клевань Рівнен. р-ну (1630), Успіння Пресвятої Діви Марії у м. Острог (перебуд. 1442 з право­слав. церкви) Рівнен. обл.; Васи­ліян. монасти­ря у м. Бучач (1753–70), Ігнасія Лойоли у м. Креме­нець (1731–43), Святої Трійці у смт Микули­н­ці Теребовлян. р-ну (1761–79), Пресвятої Трійці у м. Підгайці (1634), св. Станісла­ва у м. Чорт­ків (1619, перебуд. на поч. 20 ст.) Терноп. обл.; Успіння Пресвятої Діви Марії у Харкові (1887–91); Пресвятого Серця Ісу­са Христа в Херсоні (1820-ті рр.); св. Войтеха у Хмельницькому (1753–91), св. Івана Хрестителя (поч. 17 ст.), св. Йосипа (1750–60) у м. Ізяслав, св. апостолів Петра і Павла (1428–1757), св. Миколая (1737–55), трінітаріїв (1750–65), францисканців (1517–1672) у м. Кам’янець-Подільський Хме­льн. обл.; Успіння Пресвятої Ді­ви Марії у м. Сміла (1818–27), св. Анни у м. Тальне (1702), Ус­піння Пресвятої Діви Марії у м. Умань (1825) Черкас. обл. На Зх. Україні збереглася й значна кількість дерев’яних римо-катол. храмів, зокрема св. Анни у м. Ко­вель Волин. обл. (1771), Успіння Пресвятої Діви Марії у с. Раденичі Мостис. р-ну (1754), св. Франциска Борджія у с. Розлуч Турків. р-ну (1901–02), Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією і св. Теклі у с. Тадані Ка­м’янка-Бузького р-ну (18 ст.) Львів. обл.

Із набуттям незалеж­ності в Україні розпочалося масове буд-во нових К., які подекуди мають досить витончені та величні архіт. форми. Остан. ча­сом зведено із застосуванням як традиц., так і найсучасніших сти­льових особливостей римо-катол. культ. споруди: Божого Ми­лосердя у Вінниці (1996–2001), св. Йосипа Ремісника у Донець­ку (2006), Успіння Пресвятої Діви Марії у м. Кривий Ріг Дніпроп. обл. (2000–07), св. Власа у м. Ан­друшівка (2010), Матері Божої Фатімської у смт Довбиш Баранів. р-ну (1991–95), Воздвижен­ня Христа Господнього у м. Олев­ськ (кін. 1990-х рр.) Житомир. обл., Бога-Отця Милосердного у Запоріжжі (1999–2004), Різдва Пресвятої Діви Марії у м. Бер­дянськ Запоріз. обл. (2001–13), Івана-Павла ІІ у смт Ворзель Ір­пін. міськради (2010–13), Преображення Господнього у м. Бо­риспіль (2000–02), Пресвятої Трій­ці у м. Обухів (поч. 2000-х рр.) Київ. обл., Святого Духа у Кіро­вограді (1997–2002), Воздвиже­ння Хреста Господнього у Полта­ві (2002–04), св. Йосипа у м. Кре­менчук Полтав. обл. (2005–08), Зіслання Святого Духа у Чернігові (2003–08), Матері Божої Фа­тімської у м. Конотоп Сум. обл. (2005), Матері Божої Святого Ро­зарію в Миколаєві (2008–13). Ни­ні продовжується буд-во 2-х К. у Києві.

Л. В. Журило, А. І. Шушківський

Стаття оновлена: 2014