ГОНЧА́Р Іван Макарович (14(27). 01. 1911, с. Липʼянка Чигиринського повіту Черкаської губернії, нині Шполянського ра­йону Черкаської області — 18. 06. 1993, Київ) — скульптор, живописець, графік, етно­граф. Батько Петра, дід Андрія Гончарів. Державна премія України імені Тараса Шевченка (1989). Учасник 2-ї світової війни. Бо­йові нагороди. Народний художник України (1991). Член Спілки художників України (голова секції скульптури, 1956). Закінчив Київську художньо-індустріальну проф­школу (1930; викладачі К. Єлева, В. Климонов), Київський ін­ститут агрохімії та ґрунто­знавства (1936). Працював у київських скульптурно-монументальних майстернях (1936–39). Основні роботи — у галузях станкової та монументальної пластики. Ви­вчав етно­графію і народне мистецтво, подорожував Україною. Популяризував українське народне мистецтво і культуру, за що за­знав пере­слідувань. Один з ініціаторів створе­н­ня Товариства охорони памʼяток (1966). Учасник республіканських і всесоюзних мистецьких ви­ставок від 1949. Персональні — у Києві (1987, 1992–93). У 1960-і рр. багата хатня збірка творів українського мистецтва, пере­важно народного, набула великої популярності серед патріотично на­строєної молоді, він використовував її у своїх освітніх бесідах з «паломниками», що стало причиною пере­слідувань та звинувачень у націоналізмі. Скульптурним творам Гончара притаман­ні сміливе моделюва­н­ня форми, динамічна композиція; порт­рети — чітко окреслені характери. Його творчу манеру характеризує мʼяке ліпле­н­ня з тонким моделюва­н­ням, яке збагачує форму світлотін­ню, створює враже­н­ня пульсува­н­ня життя. Ви­дано два випуски (30 сюжетів) листівок «Українські народні типажі в малюнках Івана Гончара» (К., 1990). На основі зі­браних Гончарем матеріалів 1993 засновано «Гончара Івана музей» Український центр народної культури. Про нього знято фільм «Соната про художника» (1966, «Укркінохроніка», режисер В. Шкурін). Роботи зберігаються у Національному музеї Т. Шевченка, Національному художньому музеї України, Львівській галереї мистецтв, Музеї театрального, музичного та кіномистецтва України, Національному музеї історії України, Дні­пропетровському художньому музеї, Сумському крає­знавчому музеї, Державній Третьяковській галереї (Москва). Від 1994 проводяться Гончарівські чита­н­ня. Ви­дано історико-етно­графічний мистецький альбом Гончара «Україна й українці» (К., 2006), матеріали для якого він збирав від кінця 1950-х рр. До нього уві­йшли унікальні історико-документальні фото кінця 19 — середини 20 ст. з різних куточків України.