Гончар Олексій Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гончар Олексій  Іванович

ГОНЧА́Р Олексій Іванович (16. 11. 1927, с. Шандра, нині Миронів. р-ну Київ. обл.) – літературознавець. Канд. філол. н. (1971). Закін. Київ. ун-т (1951). Працював 1957–60 у Держлітвидаві України, від 1961 – в Ін-ті літ-ри АН УРСР (обидва – Київ): відп. секр. ж. «Радянське літературознавство», від 1972 – м. н. с., 1977–78 – заст. дир. Одночасно викладав у Київ. ун-ті (1956–86, з перервами), Укр. поліграф. ін-ті (Львів, 1959–60). Від 1989 – у Київ. ун-ті театру, кіно і телебачення: від 2001 – проф. каф. філології. Досліджує проблеми історії укр. літ-ри, теорії літ-ри, викладання літ-ри в серед. та вищій школах, взаємодії літ-ри з фольклором. Один з авторів підручника «Українська література. 8 клас» (1987; 1988), академ. «Історії української літератури: У 2 т.» (т. 1, 1987), «Історії української літератури ХІХ століття: В 3 кн.» (кн. 1, 1995; кн. 2, 1996; усі – Київ). Брав участь у підготовці багатотом. видань творів Г. Квітки-Основ’яненка, І. Франка, М. Коцюбинського.

Пр.: Григорій Квітка-Основ’яненко: Літ. портрет. 1964; Григорій Квітка-Основ’яненко: Життя і творчість. 1969; Українська література передшевченківського періоду і фольклор. 1982; Просвітительський реалізм в українській літературі. Жанри та стилі. 1989; усі – Київ.

О. В. Добродомова

Стаття оновлена: 2006