Гончар Олексій Іванович

Визначення і загальна характеристика

ГОНЧА́Р Олексій Іванович (16. 11. 1927, с. Шандра, нині Миронів. р-ну Київ. обл.) — літературо­знавець. Кандидат філологічних наук (1971). Закін. Київський університет (1951). Працював 1957–60 у Держлітвидаві України, від 1961 — в Ін­ституті літ-ри АН УРСР (обидва — Київ): відп. секр. ж. «Радянське літературо­знавство», від 1972 — молодший науковий спів­робітник, 1977–78 — за­ступник директора Одночасно викладав у Київ. університеті (1956–86, з пере­рвами), Укр. полі­граф. ін­ституті (Львів, 1959–60). Від 1989 — у Київ. університеті театру, кіно і телебаче­н­ня: від 2001 — професор кафедри філології. Досліджує про­блеми історії укр. літ-ри, теорії літ-ри, викла­да­н­ня літ-ри в серед. та вищій школах, взаємодії літ-ри з фольклором. Один з авторів під­ручника «Українська література. 8 клас» (1987; 1988), академ. «Історії української літератури: У 2 т.» (т. 1, 1987), «Історії української літератури ХІХ столі­т­тя: В 3 кн.» (кн. 1, 1995; кн. 2, 1996; усі — Київ). Брав участь у під­готовці багатотом. ви­дань творів Г. Квітки-Основʼяненка, І. Франка, М. Коцюбинського.

Пр.: Григорій Квітка-Основʼяненко: Літ. порт­рет. 1964; Григорій Квітка-Основʼяненко: Життя і творчість. 1969; Українська література пере­дшевченківського періоду і фольклор. 1982; Просвітительський реалізм в українській літературі. Жанри та стилі. 1989; усі — Київ.

О. В. Добродомова

Завантажити статтю