Гончаренко Олег Миколайович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гончаренко Олег  Миколайович

ГОНЧАРЕ́НКО Олег Миколайович (05. 08. 1959, м. Теміртау Карагандин. обл., Казахстан) – поет. Чл. НСПУ (1993). Закін. Мелітоп. автомотор. технікум (1983). Працював у Черніг. річк. порту (1976–77), на підпр-вах м. Мелітополь (Запоріз. обл., 1979–98). Відтоді – на творчій роботі. Поезія Г. відзначається інтелектуальністю, синкретизмом образів (давня історія, грец. міфологія, язичництво, християнство, укр. фольклор), поєднанням традиц. поетики і елементів модерну, постмодерну. Автор зб. віршів «Крони дитинства» (Дн., 1988), «Петрогліфи» (Дн., 1991), «Тяжіння сонця» (Мелітополь, 1992), «Мрія і любов» (З., 1996), «Світ очей моїх» (Мелітополь, 2003), «Дорога крізь хату» (З., 2004), «Фантастичне купуасу» (2004), «Храми голосів (діалоги безсонного заповіччя)» (2006; обидві – Мелітополь). Кн. «Шесть часов вечера после весны» (Тель-Авив, 2004) – автор. переклади рос. мовою власних вибр. поезій.

Літ.: Лютий Г. «Душа співає... просить світла храму...» // Хортиця. 2003. № 3; Рекубрацький А. Утвердження Олега Гончаренка // Запоріз. правда. 2004, 2 верес.

Н. В. Зайдлер, В. Г. Зотова

Стаття оновлена: 2006