Гончаренко Юрій Євгенович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гончаренко Юрій  Євгенович

ГОНЧАРЕ́НКО Юрій Євгенович (05. 07. 1964, Київ) – живописець. Син С. Бондаренко та Є. Гончаренка, брат Т. Гончаренка, онук В. Бондаренка та В. Кирилової. Чл. НСХУ (1990). Закін. Київ. худож. ін-т (1990; викл. В. Забашта, М. Стороженко, В. Чеканюк). Працює у Держ. худож. школі ім. Т. Шевченка (від 1990): від 2002 – заст. дир. фах. дисциплін. Від 1987 – учасник респ. та міжнар. мист. виставок. Персон. – у Києві (2004). Осн. роботи – у галузях монум. та станк. живопису й графіки. У полотнах Г. поєднуються художні традиції укр. мист-ва 20–30-х рр. 20 ст. із сучас. тенденціями (насичені кольори, різноманітність фактур, своєрідна форма).

Тв.: «Великомученики слова» (1990), «Повернення» (1991), серія «Спогади» (1994), «Україна в огні», «Погляд крізь віки», «Відлуння Переяслава» (усі – 1995), «Скарби України» (2000), «Реквієм», «Колесо історії», «Великий вершник» (усі – 2001), «І мертвим, і живим...» (2004), «А мати чекає» (2005).

Літ.: Од роду до роду: Каталог виставки. К., 1996.

І. М. Блюміна

Стаття оновлена: 2006