Гончарук Віктор Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гончарук Віктор  Олександрович

ГОНЧАРУ́К Віктор Олександрович (02. 03. 1954, с-ще Гуково Ростов. обл., РФ) – письменник. Чл. НСПУ (1999). Закін. Київ. ун-т (1982). Від 1976 – на журналіст. роботі. Від 1982 працює у ред. рай. г. «Нове життя» (смт Чемерівці Хмельн. обл.): від 1987 – відп. секр. Друкується від 1973. Автор поет. зб. «Літо спілих суниць» (1991), «Запали свічку» (1993), «Чорне яблуко» (1995), «Народження раба» (1998; усі – Хмельницький), «Батьків годинник» (Городок, 1999), «Диво золоте і неповторне» (Хм., 2000), «Симфонія лісу» (2001), «Пам’ятник душі» (2002), «Добридень, Українонько моя!» (2003), «Ікона сонця» (2004), «Гніздо без пташки», «Яка гарна земля!» (обидві – 2005; усі – Чемерівці); зб. оповідань і гуморесок «Фіалочка» (Хм., 2000), публіцистично-худож. кн. «Доброта» (2003) та «Бо ти на землі – людина!» (2005; обидві – Чемерівці); зб. віршів для дітей «Є у мене парасоля» (Городок, 2003) та «Я уже велика стала» (Чемерівці, 2005). Ліричний герой поезій Г. – людина доброї і чистої душі, зі світлими покликаннями і мріями.

Літ.: Соловей Е. Поетичні дебюти // ЛУ. 1989, 26 жовт.; Жухевич Б. Поетична дорога Віктора Гончарука // Нове життя. 2001, 26 груд.

О. В. Савченко

Стаття оновлена: 2006