ГОНЧАРУ́К Євген Гнатович (07. 01. 1930, с. Великий Острожок Уланів., нині Хмільн. р-ну Вінн. обл. — 19. 04. 2004, Київ) — лікар-гігієніст. Доктор медичних наук (1968), професор (1969), академік НАНУ (1992), АПНУ (1992), АМНУ (1993), Рос. АМН (1988), Польс. академії медицини (1997), Всесвіт. академії медицини ім. А. Швейцера (1999). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1990). Державна премія України в галузі науки і техніки (1997, 2002). Ордени «За заслуги» 3-го (1996) та 2-го (2001) ступ., князя Ярослава Мудрого 5-го ступ. (2000). Кавалер золотої медалі ім. А. Швейцера Польс. академії медицини (1997). Між­нар. золота зірка «Merit for Medicine» (1998). Державні нагороди СРСР. Закін. Київський медичний ін­ститут (1954), де й працював від 1961 (нині Нац. мед. університет): від 1968 — завідувач кафедри комунал. гігієни та екології людини, водночас 1969–79 — декан сан.-гіг. ф-ту, 1984–2004 — ректор; 1957–61 — у Терноп. мед. ін­ституті, де взяв участь у створен­ні каф. гігієни. Член Президій АМНУ та АПНУ. Ви­вчав пита­н­ня сан. охорони ґрунту, під­зем. джерел госп.-питного водопо­стача­н­ня, малих річок від побут. і пром. стічних вод; очистки і знезаражува­н­ня стічних вод; впливу факторів довкі­л­ля на здоровʼя населе­н­ня. Роз­робив теор. основи й описав закономірності біол. очистки стічних вод у глибоких шарах ґрунту на спорудах під­зем. фільтрації, об­ґрунтував зони сан. охорони під­зем. джерел госп.-питного водопо­стача­н­ня населе­н­ня. Автор теорії і методології гігієн. нормува­н­ня екзоген. хім. речовин у ґрунті. Дослідив механізм гострого отрує­н­ня людини пестицидами на с.-г. полях та за­пропонував профілакт. заходи його попередже­н­ня. На стінах корпусу сан.-гіг. факультету Нац. мед. університету та будинку, в якому мешкав Г., від­крито мемор. дошки.